Груповий етап "Євро-2016" залишився позаду, 16 національних збірних готуються до матчів 1/8 фіналу. DW - про особливості цьогорічного турніру.
Фото: Reuters/K. Pfaffenbach
Реклама
У той час як одні національні збірні - серед них й українська - cпакували валізи та повернулися додому, інші 16 команд готуються до наступного випробування - 1/8 фіналу Чемпіонату Європи-2016. Хоча назвати явного фаворита турніру поки украй складно, можна підбити попередні підсумки групового етапу та спробувати спрогнозувати можливий перебіг подальшої боротьби.
Україна: безславний антирекорд
Підопічні Михайла Фоменка, які виступали в групі С, продемонстрували далеко не найкращу гру. Українці зазнали трьох поразок поспіль, не спромігшись забити жодного гола. Завдяки цьому антирекорду українцям вдалося увійти в історію європейських першостей.
Річ у тім, що таке "звершення" - явище не часте. В останнє на подібний результат на футбольній першості континенту спромоглася 16 років тому команда Данії - так само три гри й три сухих поразки. Щоправда, тодішні "здобутки" данців були ще гіршими - їм довелося загалом аж вісім разів діставати м'яч з власних воріт.
Небагаті на голи матчі
Як зазначають оглядачі, "Євро-2016" поки що не може похизуватися високою результативністю. За 36 матчів групового турніру було забито загалом 69 голів, тобто 1,91 гола за один матч. Досі найнижчу результативність зафіксували під час Чемпіонату Європи 1980 року, що проходив у Італії. Тоді вона становила 1,93 гола за матч. Тож якщо так триватиме й надалі, то нинішній чемпіонат має всі шанси стати найменш результативним.
Найзапекліші бійки фанатів на "Євро-2016" в підбірці DW (16.06.2016)
01:08
This browser does not support the video element.
Новачки-сенсація
Далекого 1996 року новачкові на ЧЄ востаннє вдавалося пробитися з групового етапу. Цьогоріч таких новачків, що зуміли пробитися до 1/8 фіналу континентального чемпіонату, четверо - збірні Уельсу, Ісландії, Словаччини та Північної Ірландії. З новачків не зуміла вийти в наступний етап першості лише збірна Албанії.
Фінал без інтриги?
Як зазначають в один голос спортивні оглядачі німецьких видань Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) та Süddeutsche Zeitung, цього року, ймовірно, найбільшої інтриги слід очікувати не у фіналі. Так, приміром, 27 червня чинні чемпіони Європи - Іспанія - зіграють з фіналістом "Євро-2012" Італією. "Цю гру можна було б легко уявити як фінальну", - стверджують коментатори FAZ. Водночас у 1/8 фіналу Північна Ірландія зіграє з ще однією командою-дебютантом - збірною Уельсу.
На думку оглядачів видання Süddeutsche Zeitung, існує загроза, що першість може перетворитись на такі собі два окремі чемпіонати в різних половинах турнірної сітки - класу А й класу Б. З одного боку путівку в фінал розігруватимуть між собою традиційно сильні європейські збірні, а з іншого - право участі в фіналі виборюватимуть між собою команди на кшталт Швейцарії та Уельсу, пише видання.
Утім, до фінальної гри, що відбудеться 10 липня на "Стад де Франс" у Сен-Дені, все ще може змінитися. "Адже той, хто спостерігав за грою впертих хорватів чи за швейцарцями з їхньою зрілою грою у пас, передчуває, що, можливо, треба буде ще раз переосмислили, яка зі сторін турнірного дерева (сітки. - Ред.), власне, сонячна, а яка - тіньова", - зазначає оглядач Süddeutsche Zeitung.
Стадіони "Євро-2016"
Деякі стадіони у Франції модернізовані до "Євро-2016". Інші побудували спеціально до Чемпіонату Європи. Найсильніші збірні континенту гратимуть на десяти аренах у різних куточках країни.
Фото: picture-alliance/dpa/EPA/F. Fife
"Стад де Франс"
Стадіон "Стад де Франс" розташований у передмісті Парижа в районі Сен-Дені. Його збудували в 1998 році до Чемпіонату світу з футболу. Це домашня арена збірної Франції. Команда країни-господаря "Євро-2016" "Les bleues" сподіваються зіграти тут у фіналі Чемпіонату Європи, який відбудеться 10 липня, на очах у 80 тисяч вболівальників.
Фото: Joel Saget/AFP/Getty Images
"Парк де Пренс"
Футбольний стадіон "Парк де Пренс" (у перекладі - "Парк принців") розташований у південно-західній частині французької столиці та вважається полем паризької команди "Парі Сен-Жермен". Проведення великих змагань для стадіону - не рідкість, але до 2016 довелося розширитися. З'явилися нові сидіння та приватні ложі. Нині стадіон може прийняти до 45 тисяч вболівальників.
Фото: Jacques Demarthon/AFP/Getty Images
Стадіон Ніцци
Цей стадіон був збудований на Лазуровому березі у 2013 році з наміром зробити його "екологічним". На його даху інсталювали понад чотири тисячі сонячних батарей, які дозволяють виробляти навіть більше енергії, ніж потрібно самій арені. Крім того, він облаштований таким чином, щоб зберігати дощову воду для поливання поля. Стадіон може прийняти близько 35 тисяч вболівальників.
Фото: picture-alliance/dpa
Стадіон "Велодром"
У Марселі вирішили створити багатофункціональний комплекс ще у 1937 році. Назвали його на честь велозмагань, які проводилися тут. Це домашня арена марсельського футбольного клубу "Олімпік". Стадіон може зібрати близько 67 тисяч глядачів.
Фото: Boris Horvat/AFP/Getty Images
Стадіон Ліона
Футбольний клуб "Олімпік" досі проводять свої домашні матчі на старому стадіоні, але новісінький стадіон Ліона от-от буде готовий до проведення змагань - у січні 2016 року. Очікується, що він зможе прийняти близько 58 тисяч вболівальників. Цей стадіон збудували спеціально до "Євро-2016". Його вартість оцінюється у близько 405 мільйонів євро.
Фото: picture alliance/abaca
Стадіон Бордо
Будівництво стадіону у Бордо було завершено своєчасно: останній матч минулого сезону місцевий футбольний клуб "Жиронден де Бордо" зіграв вже на новій арені. Стадіон може вмістити близько 42 тисяч глядачів. Коштував він близько 184 мільйонів євро. Проект стадіону створила швейцарська фірма Herzog & de Meuron, яка раніше проектувала спортивну арену у Мюнхені.
Фото: picture-alliance/dpa/C. Blumberg
Стадіон у Тулузі
Його збудували на острові у центрі Тулузи до Чемпіонату світу з футболу 1938 року. За свій вигляд цей стадіон прозвали "міні-Уемблі". Незважаючи на те, що ремонтні роботи ще не завершилися, він може прийняти 33 тисячі фанів - втричі менше, ніж справжній Уемблі в Лондоні.
Фото: Getty Images/M. Lewis
Стадіон "П'єр Моруа"
Це домашній стадіон французького футбольного клубу міста Лілль, який розташований у регіоні Нор-Па-де-Кале на півночі країни. Він може вмістити 50 тисяч глядачів, яким зовсім не доведеться перейматися погодними умовами. Від дощу захищає надійний дах, який можна розкрити за 30 хвилин.
Фото: Getty Images/M. Lewis
Стадіон Фелікса Боллара-Делелі
Цей стадіон у Лансі може вмістити 35 тисяч осіб. Його назвали в честь колишнього генерального директора місцевої гірничодобувної компанії. Відкрили один із найстарших стадіонів країни 1933 року.
Фото: Getty Images/L. Bongarts
Стадіон Жоффруа Гішар
Багатофункціональний спортивний комплекс у Сент-Етьєні неодноразово розбудовувався за останні роки. Коли його відкрили у 1931 році він міг вмістити лише 1800 осіб, нині - 41, 500.
