"Золотий ведмідь" - головний приз фестивалю - вирушає до Італії. Зал був буквально заскочений рішенням голови міжнародного журі фестивалю Майка Лі, коли той оголошував переможця цьогорічного конкурсу. Брати-режисери Тавіані, навпаки, були дуже зворушені звісткою про перемогу. Італійські режисери є ветеранами галузі - їм обом понад 80 років. 

Стрічку "Цезар повинен померти", дія в якій розгортається в римській в'язниці суворого режиму, знято у документальній манері: реальні ув'язнені ставлять драму Шекспіра "Юлій Цезар" і крізь систему Станіславського пізнають себе. На церемонії нагородження ветерани італійського кіно схвильовано подякували ув'язненим, які брали участь в зйомках. По суті цей фільм розмив кордони між документалістикою та художнім кіно. Як зізнався на прес-конференції Паоло Тавіані, йому та братові Вітторіо було важливо показати людське обличчя людини, "навіть засудженої за тяжкі злочини до довічного ув'язнення".

"Срібні ведмеді" та інші відзнаки

Своїм рішенням журі довело, що все на фестивалі може бути іншим, ніж видається аудиторії. В підсумку нагороди отримали інші картини, ніж ті, на яких робили ставку критики та публіка ще на початку кінофестивалю. Як пояснив Майк Лі, фільмів було більше, ніж "ведмедів". Саме тому журі постановило окремою "спеціальною згадкою" відзначити швейцарську режисерку Урсулу Майєр за фільм "Сестра". Він розповідає про дитинство хлопчика в одному з туристичних містечок Альп. А точніше - про втрачене дитинство та недоступні людський контакт та піклування. Авторам фільму в порядку винятку все ж таки дали статуетку "Срібного ведмедя".

Німецький режисер Кристіан Петцольд теж дістав "Срібного ведмедя" за свою стрічку "Барбара" з Ніною Госс у головній ролі. Драма, яка припала до душі критикам та публіці, розповідає історію східнонімецької лікарки, яку у 1980-х роках висилають до провінції як покарання за бажання виїхати з НДР. Ще одним фаворитом 62-го Берлінале стала угорська стрічка "Тільки вітер" режисера Бенса Флігауфа. У ній йдеться про расизм та насильство в Угорщині, спрямовані передусім проти ромів. Журі особливо відзначило режисерську оптичну майстерність, з якою знято фільм. Його удостоєно "Гран-прі"  журі.

Найкращою операторською роботою визнано фільм "Країна білого оленя" режисера Ваня Чуананя з Китаю.

Політика та історія

15-річна акторка Рейчел Мванза з Конго цього Берлінале ніколи не забуде. Вона не тільки уперше в житті побачила справжній сніг, але й була названа "найкращою акторкою" за її роль у стрічці "Повстала", що розповідає про дітей-солдатів в Африці. Найкращим актором, за версією журі, названо Міккеля Бое Фолсґаарда з Данії за його роль у політичному трилері з елементами історичного роману "Королева та придворний лікар". У фільмі йдеться про історію короля Кристіана VII, який хворів на шизофренію. Ця ж стрічка здобула "Срібного ведмедя" за найкращий сценарій.

Тож, багато фільмів поїхало з Берлінале не з порожніми руками, навіть якщо вони й не здобули "Золотого ведмедя". Португальський режисер Міґель Ґомес отримав за свій чорно-білий фільм "Табу" спеціальний приз Альфреда Бауера - першого директора фестивалю. Ним нагороджують роботи, які відкривають альтернативний погляд на кіномистецтво. Втім, як зізнався Гомес, він якраз планував повернутися до зйомок у традиційній манері. Тож нагородження призом за інновації у кіно стало для нього повною несподіванкою.

Загалом у конкурсі змагалося 18 фільмів. За життєвий внесок у кіноіндустрію 62-й Берлінале нагородив американську акторку Мерил Стріп. Її останньою роботою стала роль легендарної Маргарет Тетчер - "Залізної леді" британської політики. Подейкують, що самій баронесі Тетчер біографічний фільм не сподобався. Гостро розкритикували його й у найближчому оточенні "Залізної леді".

Автор: Зільке Бартлік, Дмитро Каневський
Редактор: Захар Бутирський