«Давос не повинен опускатися до рівня клубу самовдоволених багатих та сильних світу цього», - вважає Саліл Шетті, генеральний секретар міжнародної правозахисної організації Amnesty International, закликаючи до демонстрацій у Давосі. Неурядові організації доволі впевнено презентують себе на економічному форумі у швейцарських Альпах, піднімаючи на порядку денному власні, нагальні для них теми.

Шетті виступив з нищівною критикою великих концернів, їхньої політики та політики, яка підтримує їхню політику. У промові звучали такі слова як «економічна жага наживи», «корупція», «протиправні вимоги до працівників» тощо. Адже через економічну кризу 50 мільйонів людей по всьому світу опинилися за межею бідності. Шетті не називав конкретних імен, тому від його промови «незатишно» стало всім керівникам великих концернів у Давосі.

Відповідь бізнесу

Тим часом міжнародна консалтингова компанія Deloitte Touche Tohmatsu Limited (DTTL), на якій по всьому світу працює 180 тисяч людей, презентувала в Давосі своє актуальне дослідження про вплив бізнесу та економіки на суспільство. Згідно з ним, більшість менеджерів переконані в тому, що їхнє підприємство робить важливий суспільний внесок.

Разом з тим автори дослідження від DTTL визнають, що комунікацію між топ-керівництвом та працівниками слід поліпшити. «Більшість концернів справді роблять багато корисного для суспільства, - переконана Хіcтер Хенкок, керуючий партнер на DTTL. - Це підприємства, які дбають про тривале зростання економіки, про те, щоби попри постійне збільшення населення на планеті було достатньо продуктів харчування, сучасне житло та транспорт».

Зиск – ще не все

Однак Саліл Шетті з Amnesty International все ж переконаний, що жага наживи концернів поступово відтісняє на задній план відповідальну та прозору поведінку. Він закликав до чесних та комплексних заходів з подолання кризи. На його переконання, політика має ретельніше й відповідальніше контролювати великий бізнес.

Однак що думає молодь з приводу цієї дискусії? У межах дослідження DTTL соціологи опитали тисячу молодих людей, народжених після 1981-го року, які працюють на Deloitte. Вони хотіли б, щоб особиста відповідальність, відповідальність роботодавців та суспільна відповідальність тісно перепліталися між собою. Цінність того чи іншого підприємства не може вимірюватися виключно його прибутками. Набагато важливішим є питання, який суспільний внесок роблять ці концерни, переконані молоді.

Автори: Мануела Каспер-Клеридж / Христина Ніколайчук
Редактор: Захар Бутирський