Джинси, кросівки, бейсболки, одягнуті задом наперед. Зрідка можна побачити темні піджаки та класичні краватки. У парадній залі міністерства закордонних справ ФРН зібралася публіка, далека від дипломатичного етикету.

"Після Євромайдану: сьогодення та майбутнє громадянського суспільства в Україні та Німеччині". Факт того, що на конференцію із такою назвою молоді представники українських та німецьких неурядових організацій (НУО) зібралися саме тут, можна розглядати як ознаку підвищеної уваги уряду ФРН до процесів, які відбуваються в Україні, та ролі у них громадянського суспільства.

Громадянське суспільство - рушій реформ

Багато хто у Німеччині - і уряд, і експерти - розчаровані перебігом реформ в Україні та вважають, що процес трансформації та переходу на європейські стандарти державного управління відбувається занадто повільно.

Заступник міністра закордонних справ Штефан Штайнляйн до них не належить. Під час свого виступу на конференції він наголосив, що "Україна постала перед невідомими до цього викликами, зіткнулася з порушенням своєї територіальної цілісності, перебуває у стані гострого конфлікту".

Тим не менш, продовжував Штайнляйн, за останні два роки у країні здійснено більше реформ, ніж за попередні 20 років. Це, як вважають у МЗС ФРН, заслуга у першу чергу громадянського суспільства в Україні - найбільш динамічного, за оцінками заступника міністра, з усіх у пострадянських країнах. "Це демонструє, - заявив Штайнляйн, - наскільки важливими є організації громадянського суспільства для розвитку ефективних органів влади, не схильних до корупції та таких, що дотримуються принципів правової держави".

Зранку - реформи, ввечері - гроші

З такою оцінкою згоден радник-посланник українського посольства в Німеччині Олег Мірус. "Громадянське суспільство, - нагадав він, - було рушійною силою Революції гідності, потім - захисту батьківщини від сепаратистів, а тепер, у період імплементації угоди про асоціацію з ЄС, стало рушійною силою процесу реформ". Це проявляється, за словами дипломата, ще й у тому, що НУО ретельно стежать за усіма діями уряду та окремих міністрів.

Такий громадський контроль над перебігом виконання ухвалених рішень має цілком прагматичне значення, наголосив уповноважений уряду ФРН з міжсуспільної співпраці з Росією, Україною та країнами Центральної Азії Ґернот Ерлер. "Виплата наступного траншу кредиту МВФ у розмірі 1,6 мільярда доларів, - нагадав він, - напряму залежить від реалізації конкретних реформ".

При цьому, підкреслив Ерлер, важливо не лише ухвалювати нові закони, але й застосовувати їх. "Якби всі ухвалені закони були впроваджені, то Україна вже зараз була би країною, що процвітає, здатною виконати усі зобов’язання, які вона взяла на себе відповідно до мінських домовленостей", - підсумував він та закликав представників українських НУО "критично супроводжувати" політичний процес в Україні.

Завищені сподівання від НУО

Українським громадським активістам, які були присутні у залі, звісно, лестила та роль, яку їм відвели німецькі політики. Але, як зазначила київсько-берлінська фотохудожниця Євгенія Бєлорусець, "ідея, нібито українське громадянське суспільство здатне замінити державу, це - утопія".

На приватній ініціативі, на її думку, далеко не заїдеш. "Ми не можемо вимагати чи очікувати від людей, які і так вже багато зробили, наприклад, для допомоги внутрішнім переселенцям, щоб вони робили це і надалі", - пояснила Бєлорусець. До того ж, додала вона, ситуація у громадянському суспільстві вкрай нестабільна, а у громадських організацій, які з'явилися на хвилі Майдану, немає глибокого коріння.

Катерина Смаглій з київського представництва американського інституту Кеннана, крім того, звернула увагу на зменшення кількості яскравих представників українського громадянського суспільства, які з'явилися під час Майдану. "Їх кооптували різноманітні політичні сили, вони стали депутатами Верховної Ради, - пояснила вона. - Але в парламенті вони є лише маргінальною групою з дуже обмежиними можливостями політичного впливу".

Що ж стосується ролі громадянського суспільства в Україні загалом, то й Смаглій вважає, що воно не може замінити уряд. "Ми можемо давати добрі поради, ми можемо підтримувати процес змін, - песимістично підсумувала вона. - Але якщо не буде на те політичної волі міністрів та президента, то жодних реформ не буде".