1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Не престижна робота перекладача

Тетяна Карпенко18 листопада 2007 р.

Європейський культурний ринок переживає бум. Лідируючи позиції займає поліграфічна галузь. На останньому книжковому ярмарку у Франкфурті на Майні було презентовано більш як 400 тисяч нових книг.

Фото: The European Commission
Багато з них були представлені не лише мовою оригіналу, а й у перекладах. Оскільки це дозволяє видавцям збільшити обсяги продажів. Водночас європейські перекладачі скаржаться, що умови праці в них стають усе гіршими, оскільки усі сектори, включаючи ЗМІ намагаються скоротити витрати. У багатьох країнах літературний переклад навіть вважається не роботою, а чимось на зразок улюбленого хобі. Видавці прагнуть платити за послуги перекладачів мінімальну ціну, вказуючи на двері тим, кого така платня не влаштовує. Дискусію з приводу умов праці перекладачів нині ініціювала асоціація “Література без кордонів”, яка протягом кількох останніх років працює над розповсюдженням перекладів літературних творів, особливо з мов національних меншин. Втім, нині навіть засновник організації Александра Бушьєр закликає молодь добре подумати перед тим, як обирати професію перекладача.


"Ми можемо їм сказати лише, що це дуже тяжке життя. Це наче працювати письменником. Потрібно любити свою професію, потрібно відчувати, що це саме те, що ти прагнеш робити у житті. І потрібно розуміти, що тобі за цю роботу ніколи не платитимуть стільки, щоб можна було виживати. Переважна більшість перекладачів насправді не можуть годуватися лише цим. Я маю на увазі перекладачів літературних творів. Їм потрібно мати іще одну роботу."


2008 був оголошений роком європейського міжкультурного діалогу у Євросоюзі. Керівництво ЄС прагнуло б виділити більше грошей саме на проекти, пов'язані із пізнанням різних культур та мов. Втім, критики такої ідеї, як євродепутат від Франції Гі Боно, вважають, що ЄС ніколи не вкладало в культурні проекти достатньо грошей, щоб зробити їх ефективними.


"Не можна вважати, що культура є продуктом. Таким же, як і інші продукти. Нам потрібно усвідомити, що вона коштує більше. Але це питання політичного вибору. Культурний бюджет в Європі є надто маленьким і це має вплив на усі сектори, багато з яких переживають фінансові труднощі, які є неприйнятними."


За словами Гі Боно, культура схожа на дерево, яке росте и розвивається лише якщо про нього добре дбають і регулярно поливають.


"Ми маємо допомогти перекладачам. Я знову наголошую: річний бюджет Комісії з питань культури ЄС є меншим ніж річний бюджет Амстердамського національного оперного театру. Вслухайтеся: бюджет на питання культури 27 країн є меншим ніж бюджет одного театру."


Справді зрозуміти ситуацію на книжковому ринку можна лише, поспілкувавшись із перекладачами – впевнений один з найвідоміших представників цієї професії у Німеччині Томас Гункель.


"Я працюю перекладачем протягом 16 років, загалом з англійської на німецьку. Нещодавно я почав перекладати ірландських авторів, включно із Вільямом Тревором. Я також перекладаю американські твори. Я вже закінчив другу книжку Джона Чівера. Але я не відчуваю, що мої права є захищеними. У Німеччині найкращі перекладачі отримують від 15 до 22 євро за сторінку. Це, звичайно, виглядає багато. Але ми маємо заплатити з них ще податки, медичну страховку, пенсійні внески тощо. Тож, я не сказав би, що нам платять належним чином."


Між авторськими правами письменників і перекладачів є велика різниця. Авторські права перекладачів загалом є чинними лише протягом 20 років і їхні власники не отримують фінансової компенсації, якщо твір перевидається. Щоб якось забезпечити дотримання власних прав, перекладачам часто доводиться працювати із агентами, сплачюючи їм певних процент від заробітку. Видавці ж часто затримують оплату. Бувають випадки, коли гроші доводиться вимагати навіть у судовому порядку. Найгірше справи у перекладачів в Італії, які отримують усього по 14 євро за сторінку. Водночас останнім часом Єврокомісія почала підтримувати перекладачів, які працюють із мовами національних меншин, приміром із каталанською. Розповідає Чарльз Торнер з Інституту імені Рамона Лула.


„Європейський союз допомагає тим, що вибудовує мережу інституцій, як наша, які співпрацюють одна з одною. Таку координаційну роль грає асоціація “Література без кордонів”, яку майже повністю фінансує ЄС.”


Чарльз Торнер сподівається, що це – добрий початок.

CSCO_seppuku();var csco_tb='if(!document.body) \{window.csco_setTimeout(csco_tb, 100);\}else\{window.csco_setTimeout(CSCO_ITB_show,500);var csco_bodyonresize = document.body.onresize; document.body.onresize = function ()\{if(csco_bodyonresize)\{csco_bodyonresize();\};CSCO_ITB_resize();\}; var csco_selfonresize=self.onresize; self.onresize = function ()\{if(csco_selfonresize)\{csco_selfonresize();\};CSCO_ITB_resize();\};var csco_bodyonscroll=document.body.onscroll;document.body.onscroll = function ()\{if(csco_bodyonscroll)\{csco_bodyonscroll();\};CSCO_ITB_resize();\};var csco_selfonscroll=self.onscroll;self.onscroll = function ()\{if(csco_selfonscroll)\{csco_selfonscroll();\};CSCO_ITB_resize();\};\};'; eval(csco_tb);CSCO_seppuku();
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW