За підсумками виборів до Бундестагу, що відбулися в Німеччині 24 вересня, політична розстановка сил в країні змінилася. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) - партнер християнських демократів канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) в урядовій коаліції - вже ввечері в день виборів заявила, що йде в опозицію.

Це означає, що уряд більше не має парламентської більшості. Проте він продовжує залишатися при владі та проводить засідання. Про них на регулярних урядових прес-конференціях у Берліні доповідають журналістам офіційний представник канцлерки та прес-секретарі міністерств. Парадокс?

Термін повноважень канцлерки та її міністрів

Відповідно до німецької Конституції повноваження канцлерки та всіх міністрів залишаються в силі аж до першого установчого засідання нового складу Бундестагу, яке має відбутися не пізніше, ніж через 30 діб після виборів - тобто 24 жовтня. Саме цього дня формально закінчиться поточний термін повноважень канцлерки Анґели Меркель та всіх її міністрів.

Не факт, однак, що до кінця жовтня вона зуміє сформувати новий кабінет. Після попередніх виборів чотири роки тому їй на це знадобилося цілих 86 днів, тож уряд консерваторів та соціал-демократів почав працювати аж під Різдво 2013-го року.

Цього разу коаліційні переговори, які ще навіть не розпочиналися, триватимуть, швидше за все, довше. Адже домовлятися доведеться не двом, а фактично чотирьом партіям - учасникам консервативного блоку Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів, лібералам з Вільної демократичної партії та Зеленим.

Безвладдя Німеччині не загрожує

Тому ніхто в Німеччині не сумнівається, що і після 24 жовтня, коли в Берліні відбудеться перше засідання Бундестагу 19-го скликання, канцлерка та її уряд залишаться при владі, щоправда, будуть називатися вже виконуючими обов'язки.

Такий уряд в.о. має не принципово інші повноваження, ніж чинний, тож жодне безвладдя Німеччині не загрожує. Хіба що рішення, які передбачають схвалення парламентської більшості, уряд ухвалювати не зможе, як і ставити на порядок денний питання про довіру самому собі. А ще, не маючи демократичної легітимності, - підписувати міждержавні угоди, додає професор державного права з університету Вюрцбурга Горст Драйер (Horst Dreier).

Досвід сусідніх Нідерландів показує, що уряд, позбавлений після виборів парламентської більшості, може досить довго залишатися при владі на правах виконуючого обов'язки. Там прем'єр-міністр Марк Рютте досі не може сформувати новий кабінет, хоча вибори відбулися ще в березні цього року.

Але то - Нідерланди. У Німеччині інші політичні традиції. Жодних конкретних термінів Основний закон ФРН хоч і не встановлює, але, як вважає професор Драйер, якщо за більш-менш прийнятний час Анґелі Меркель не вдасться домовитися зі своїми потенційними партнерами, цей процес повинен буде підштовхнути федеральний президент.

Уряд меншості, повторні вибори ...

Саме він виносить на затвердження Бундестагу кандидатуру канцлера. У першому турі для обрання главою уряду необхідно отримати абсолютну більшість голосів депутатів, яких в німецькому парламенті відтепер 709. Якщо перший тур виявиться безрезультатним, то другу спробу президент робить через два тижні.

При третьому заході достатньо вже відносної більшості. Але це буде означати, що обраній таким чином канцлеркою Анґелі Меркель належало б формувати уряд меншості - або тільки з лібералами, або тільки з "зеленими", або винятково консервативний уряд. В історії Німеччини такої ситуації ще ніколи не було. Але все коли-небудь трапляється вперше.

Деякі спостерігачі вважають, що навіть не маючи в Бундестазі формальної більшості, уряд Меркель виявився б цілком стійким і працездатним. Вони вважають, що опозиційні фракції респектабельних демократичних партій не будуть блокувати ініціативи канцлерки, щоб не опинитися в одній компанії з правими популістами "Альтернативи для Німеччини", які вперше пройшли до Бундестагу.

Можливий, проте, й інший варіант після третього туру. Президент має право і не призначати канцлером людину, яка отримала тільки відносну більшість, а розпустити парламент і призначити повторні вибори. Такий сценарій для німецького політичного істеблішменту ще менш прийнятний, ніж уряд меншості, оскільки загрожує ще більшим посиленням правих популістів. Тому консерваторам, лібералам і "зеленим" фактично нічого іншого й не залишається, як піти на взаємні поступки і домовитися про коаліцію.

Опозиція і влада в одній упряжці

Втім, деякі персональні зміни в уряді ФРН - у зв'язку з рішенням соціал-демократів перейти в опозицію - відбуваються вже зараз.

Так, зі своєї посади пішла міністерка праці і соціальних справ Андреа Налес (Andrea Nahles). У середу, 27 вересня, вона була обрана головою фракції СДПН у Бундестазі й одразу ж пообіцяла почати "давати по пиці" християнським демократам. Важко уявити, що людина, яка використовує таку лексику, могла залишитися в кабінеті міністрів Анґели Меркель, але закон цього не забороняє. Тут можливі обидва варіанти.

Так, після виборів 2005-го року з уряду до керівництва фракції одразу пішла Ренате Кюнаст (Renate Künast) з партії, що зазнала тоді поразки, "Союз-90/Зелені". А от Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) у 2009-му році, і ставши лідером соціал-демократів у Бундестазі, залишався на посаді міністра закордонних справ аж до формування нового уряду.

Нині залишається на своїй посаді міністр транспорту ФРН Александер Добріндт (Alexander Dobrindt), хоча його обрали головою парламентської земельної групи ХСС, яка формує об'єднану фракцію з ХДС. Добріндт збирається передати свій пост наступнику, коли буде сформовано новий уряд.

А от міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле (Wolfgang Schäuble), як очікується, піде раніше. Його висунули кандидатом на посаду голови Бундестагу. Обрання має відбутися на першому ж установчому засіданні, тобто не пізніше 24 жовтня, а поєднання таких посад не допускається.

До речі, вакансію міністра праці канцлерка не стала заповнювати - як цього можна було очікувати - представником своєї партії. Вона доручила поки управляти цим міністерством за сумісництвом міністерці у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Катаріні Барлі (Katarina Barley), яка в недавньому минулому була генеральним секретарем СДПН.