Лю Сяобо помер, не дочекавшись можливості провести останні дні в Німеччині чи США. У Китаї він опинився в опалі через заклики до демократизації країни.
Реклама
Китайський правозахисник, активіст та лауреат Нобелівської премії миру Лю Сяобо помер у четвер, 13 липня, на 62-му році життя у лікарні на півночі Китаю, куди його доправили після тривалого ув'язнення. Про це повідомляє інформаційна агенція dpa з посиланням на органи влади міста Шеньян.
Громадський діяч від травня перебував у клініці, де йому діагностували рак печінки на фінальній стадії. Німеччина та США неодноразово пропонували переміщення Лю до своїх лікарень для паліативного догляду. Кілька днів тому після тривалих переговорів до правозахисника допустили американського та німецького лікарів, які підтвердили діагноз та назвали транспортування Лю можливим попри заяви китайських колег. Федеральна канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) закликала Пекін проявити "гуманність" у ставленні до правозахисника.
Лю отримав Нобелівську премію у 2010 році, на другому році його 11-річного ув'язнення за "заклики до повалення державної влади". Активіст був співавтором "Хартії 08" - документу 2008 року, у якому 300 громадських діячів Китаю закликали Пекін до демократизації держави. Після смертельного діагнозу він залишався під суворим наглядом у лікарні Шеньяна після звільнення з гуманних міркувань.
Відзначені за справу миру
Нобелівська премія миру вручається щороку, починаючи з 1901 року, 10 грудня (день смерті Альфреда Нобеля 1896). Досі цю відзнаку одержали 101 особа і 25 організацій.
Фото: picture-alliance/dpa
Нобелівська премія миру 2013 року для ...
Організації із заборони хімічної зброї (Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons, OPCW), яка була заснована 1997 року для контролю за дотриманням Конвенції про заборону хімічної зброї, а нині займається ліквідацією арсеналу хімічної зброї у Сирії. Норвезький Нобелівський комітет в Осло обрав OPCW з-поміж 259 номінованих - це рекордна кількість.
Фото: picture-alliance/dpa
2012 - Євросоюз
Європейський Союз вшанували як зразок мирної співпраці між державами. Турбйорн Ягланд, голова комітету Нобелівської премії, а також Гейр Лундестад, директор інституту Нобеля, вже упродовж багатьох років виступали за присудження ЄС цієї винагороди.
Фото: Reuters
2010 - Лю Сяобо
Лауреатом Нобелівської премії миру 2010 року став китайський правозахисник і дисидент Лю Сяобо. Наприкінці 2009 року його було засуджено з політичних мотивів до 11-річного увезення. Перед присудженням премії офіційні власті КНР намагалися не допустити цього. Нині дисидент все ще за ґратами.
Фото: AP
2009 - Барак Обама
У грудні 2009 року Барак Обама отримав під час свого короткого візиту до Осло Нобелівську премію миру. Його відзначення зустріли досить критично, бо відбулося воно, на думку скептиків, занадто рано. Тобто Нобелівську премію миру Обамі розглядали радше як аванс для подальшої гідної роботи, спрямованої на досягнення миру в світі без атомної зброї.
Фото: picture-alliance/dpa
2007 - Ел Ґор
2007 року було відзначено Раджендру К. Пачаурі (голову Ради ООН з питань клімату) і екс-віце-президента США Ела Ґора за боротьбу зі зміною клімату на планеті. Передусім йшлося про намагання досягнути кращого взаєморозуміння в умовах зміни клімату, заподіяної людьми. Ел Ґор у своїй промові з нагоди отримання премії заявив зокрема, що США й Китай відповідальні за значні прогалини в охороні клімату.
Фото: picture-alliance/dpa
2004 - Ванґарі Маатай
Мута Маатай Ванґарі стала першою африканською жінкою, яка отримала Нобелівську премію миру. Кенійська професор й науковець була удостоєна нагороди за внесок у сталий розвиток, демократію і мир. 1977 року вона заснувала рух Green Belt Movement, який виступає передусім за права жінок і збереження довкілля.
Фото: dapd
2003 - Ширін Ебаді
Іранська юрист Ширін Ебаді стала першою мусульманкою і першою іранкою, яка отримала Нобелівську премію миру. Її вшанували нагородою за „особливі заслуги в боротьбі за мир”. Передусім ідеться про роботу Ширін Ебаді на ниві дотримання прав людини, зокрема прав жінок і дітей. Отримуючи нагороду, іранка була без хустки на голові. Це трактувалося як сильний виклик консервативним іранським порядкам.
Фото: AFP/Getty Images
2001 - ООН і Кофі Аннан
Дванадцять років тому норвезький Нобелівський комітет вирішив поділити нагороду. А поділили її між інституцією Організація об’єднаних націй, яку представляв тодішній голова Генеральної асамблеї, південний кореєць Хан Сен Су та Генеральний секретар ООН Кофі Аннан.
Фото: dapd
1994 - Близький Схід
1993 року шеф палестинців Яссир Арафат вів від імені організації визволення Палестини PLO переговори, спрямовані на досягення двостороннього визнання. Минув рік після переговорів, як йому разом з Шимоном Пересом і Іцхаком Рабіном було вручено Нобелівську премію миру. Щоправда, їхні зусилля щодо вирішення конфлікту на Близькому Сході виявилися марними досі.
Фото: AFP/Getty Images
1993 - Зміни в ПАР
Президент ПАР Фредерик де Клерк зробив свій дуже вагомий внесок у скасування апартеїду в Південній Африці. Нельсон Мандела, лідер забороненої партії African National Congress змушений був провести 27 років за ґратами. 1993 року їм двом вручили Нобелівську премію миру за перемогу над апартеїдом. Через рік після цього Мандела став першим чорношкірим президентом ПАР.
Фото: AFP/Getty Images
1990 - Михайло Горбачов
Він розпочав фактичний кінець комуністичного режиму й самого Радянського Союзу. Його політика розрядки сприяла падінню Берлінського муру та німецькому возз'єднанню. 1990 року Михайло Горбчов отримав за все це Нобелівську премію миру. Але через складну політичну ситуацію в СРСР його останній президент не наважився особисто їхати в Осло отримувати премію.
Фото: picture-alliance/dpa
1989 - Далай Лама
Коли 1989 року Нобелівську премію миру вручили Тенцзину Ґіямцхо, 14-му Далай Ламі, норвезький комітет не обґрунтовував своє рішення. Це був рік, коли в Китаї жорстоко придушили демократичний рух.
Фото: picture alliance/dpa
1983 - Лех Валенса
Коли Нобелівську премію миру присудили Лехові Валенсі, він послав до Осло отримувати її свого сина Богдана й дружину Дануту. Сам колишній лідер польської профспілки "Солідарність" перебував тоді під домашнім арештом і міг слідкувати за церемонією в Осло лише через короткохвильовий радіоприймач.
Фото: AP
1979 - Мати Тереза
Нагородження "Ангела бідних", матері Терези, норвезький Нобелівський комітет теж практично не обґрунтовував. Її праця задля блага бідняків у Калькутті на весь світ прославила народжену в Скоп’є монахиню.
Фото: AP
1971 - Віллі Брандт
Канцлер ФРН Віллі Брандт став першим німцем після Другої світової війни, якому дали премію миру. Тоді це присудження комітету не треба було обґрунтовувати. Але відомо, що його головна заслуга – робота задля послаблення напруження між Західною та Східною Європою тих часів.