Не часто поеми, написані німецьким автором потрапляють на сторінки міжнародної преси. Але 84-річному лауреатові Нобелівської премії з літератури Ґюнтеру Ґрассу це вдалося. Його поему під назвою "Що має бути сказаним" опублікували німецька Süddeutsche Zeitung, італійська La Repubblica та американська New York Times. Поема пронизана політичними думками й відразу привернула до себе хвилю критики. У творі автор фокусується на напруженні між Іраном та Ізраїлем та загрозі війни між цими країнами. Критика Ізраїлю у цій поемі дуже поганo прикрита поетичністю тексту. Ґрасс пише, що Ізраїль бере на себе право завдання превентивного ядерного удару з метою "винищення іранської нації".

В Ірані, пише він, наявність ядерної зброї - це лише підозра. "Чому зараз я, зостарившись, останніми чорнилами пишу про те, що ядерний потенціал Ізраїлю становить небезпеку для й без того крихкого миру у світі?",- запитує автор.

Критика звідусіль

Ґрасс далі нагадує, що Ізраїль не надає доступу міжнародним інспекторам до свого ядерного потенціалу. Про це не говорять у світі - "компрометуюча брехня", з якою Ґрасс, як він каже, більше не хоче миритися. Зараз, коли Німеччина збирається збудувати для Ізраїлю ще низку підводних човнів класу "Дельфін", пише Ґрасс, "я більше не збираюся мовчати, будучи обуреним лицемірством Заходу".

Автор несхвально відгукнувся про те, що критику Ізраїлю часто сприймають як антисемітизм. Він торкнувся й чорних сторінок німецького минулого та злочинів доби Голокосту, які заважають говорити про певні істини. Водночас, Ґрасс висловив солідарність з Ізраїлем.

Ці тези, викладені у стилі поеми, були приречені на гучну критику та реакції. Публіцист Генрик М. Бродер першим відгукнувся великою статтею, у якій назвав Ґрасса антисемітом. "У Ґрасса завжди була проблема з євреями, але він ще ніколи так промовисто це не формулював, як у цій поемі". Її автор "абсолютно з’їхав з глузду", - додає Бродер.

«Тупий агітпроп»

"Це не випадково написана поема, а свідомо підготовлена та розміщена у ЗМІ", - зауважує Юліус Шьопс, історик та директор Центру Мойсея Мендельссона у Потсдамі. В інтерв’ю Deutsche Welle Шьопс звинуватив Нобелівського лауреата в однобокості та зауважив, що вважає його звинувачення на адресу Ізраїлю неприйнятними.

Публіцист та автор Ральф Джордано назвав текст "замахом на саме існування Ізраїлю". Франкфуртський професор Міха Брумлік сказав, що засмучений тим, що лауреат Нобелівської премії зловживає мистецтвом для написання "доволі тупої поеми-агітпропу".

Критика з боку політиків

Німецькі політики також сказали своє слово. Генсек Християнських демократів Германн Грьое сказав, що жахнувся тоном та орієнтацією поеми. Голова комітету ХДС Рупрехт Поленц вважає, що Ґрасс був чудовим письменником, але у цій ситуації "поставив все догори дриґом". Однобокі звинувачення проти Ізраїлю є помилковими, додав він, оскільки саме Іран є джерелом неспокою.

Ізраїльське посольство у Берліні, коментуючи поему, зазначило, що вона сповнена антисемітських упереджень й нагадала, що Ізраїль - єдина країна у світі, право на існування якої було поставлено під питання іншим членом ООН - Ісламською республікою Іран та її президентом Махмудом Ахмадінеджадом.

Дехто, втім, погодився з тезами Ґрасса. Президент німецького ПЕН-клубу Йогано Штрассер також застеріг від експорту німецьких озброєнь до Ізраїлю, чий уряд демонструє, що війна з Іраном невідворотна.

Тіні йдуть за Ґрассом

Дебати розгорілися не лише через провокативні тези поеми Ґрасса, але й нагадали про його біографію. Всесвітньовідомий письменник завжди вважав себе політичним автором: у 1960-х він підтримував Соціал-демократичну партію Німеччини, але згодом вийшов з її лав. Ґрасс регулярно коментував актуальні суспільні події.

2006-го року було опубліковано автобіографію Ґюнтера Ґрасса, у якій він зізнався, що був членом СС у віці 17 років. Автора нищівно критикували, а його репутація зазнала удару. "Мені соромно за Ґрасса. Краще б він взагалі не писав", - каже Шьопс.

І хоча цього разу Ґрасс писав про актуальні події у світі, тіні власної біографії завжди йдуть за ним слідом.