Нобелівський комітет оголосив лауреатів премії з фізики
Олександр Голубов
8 жовтня 2019 р.
Лауреатами премії з фізики стали канадець Джеймс Піблз та астрономи Майкл Меджор і Дідьє Кело з Женевського університету.
Реклама
У Стокгольмі назвали імена лауреатів Нобелівської премії з фізики. Ними стали канадсько-американський фізик Джеймс Піблз з Прінстонського університету, який працює в галузі теоретичної космології, а також швейцарські астрономи Майкл Меджор і Дідьє Кело з Женевського університету, повідомив у вівторок, 8 жовтня, Нобелівський комітет.
Половина премії дісталася Джеймсу Піблзу "за теоретичні відкриття в фізичній космології", інша половина - Майклу Меджору і Дідьє Кело "за відкриття екзопланети, що обертається навколо зірки сонячного типу", після чого були відкриті понад чотири тисячі екзопланет, зазначив Нобелівський комітет.
Премія у дев'ять мільйонів крон
Напередодні американці Вільям Кейлін-молодгший та Грегг Семенсі, а також британець сер Пітер Реткліфф отримали Нобелівську премію з медицини. Вчені стали лауреатами премії за дослідження реакції клітин на зміну рівня кисню в навколишньому середовищі та їхнього пристосування до цих змін. Зокрема, вони визначили молекулярний механізм, що регулює активність генів в умовах різного рівня кисню.
9 жовтня стануть відомі імена лауреатів Нобелівської премії з хімії, 10 жовтня - з літератури. В останній день "нобелівського тижня" оголосять ім'я лауреата премії миру - однією з фавориток в цій категорії вважається шведська екологічна актівісткаГрета Тунберг.
Розмір Нобелівської премії, як і в попередні два роки, складе 9 мільйонів шведських крон (у перерахунку - близько 830 тисяч євро). Вручення нагороди за традіцією відбудеться у Стокгольмі та Осло у день смерти Альфреда Нобеля 10 грудня.
Міжпланетне фотосафарі Сонячною системою
З 1960-х років Сонячну систему досліджують космічні зонди, фотографуючи планети. DW пропонує добірку найперших фотографій Венери, Марса та інших планет.
Фото: Reuters/NASA/APL/SwRI/Handout
Вісім чи дев'ять планет?
За наявними даними, наша Сонячна система налічує вісім чи дев'ять планет - усе залежить від того, кого запитати, адже деякі експерти до них відносять і Плутон, хоч ще 2006 року Міжнародний астрономічний союз (МАС) позбавив це небесне тіло статусу планети. Перше зображення поверхні карликової планети вчені отримали 2015 року. Але милуватися найпершими фото небесних тіл земляни могли ще 1960 року.
Меркурій
Міжпланетна космічна станція "Марінер-10" вирушила до Меркурія 1973 року. З усіх планет Сонячної системи саме Меркурій розташований найближче до нашого Сонця. Ось це фото поверхні Меркурія, що напрочуд нагадує поверхню Місяця, космічний зонд відзняв у березні 1974 року. Відстань від Меркурія до Сонця становить від 46 до 70 мільйонів кілометрів, бо його орбіта - не ідеальне коло.
Фото: picture-alliance/dpa/Nasa
Венера
5 лютого 1974 року "Марінер-10" зробив ось цей знімок великим планом сусідки Меркурія - Венери. Кольори на фото були посиленні НАСА, аби рельєфно зобразити помережану хмарами атмосферу Венери. Адже планета огорнена густим серпанком хмар, утворених двоокисом вуглецю. На шляху до Венери антена міжпланетної космічної станції діяла небездоганно. На додачу зонд втратив багато палива.
Фото: picture-alliance/dpa/Nasa
Земля
Перше одержане з космосу фото, де нашу планету видно цілком, зробили камери космічного апарата "Лунар орбітер-1". Це сталося в серпні 1966 року, тобто три роки до того, як перша людина ступила на поверхню Місяця. Від останнього видно на цьому знімку на передньому плані його тінь. Знімок був частиною цілої серії таких фотографій, що мали стати в пригоді при підготовці висадки астронавтів на Місяць.
Фото: picture-alliance/dpa/Nasa/Loirp
Марс
Цей знімок великим планом сусідньої до нас планети - перша світлина поверхні іншої планети, відзнята космічним зондом. 15 липня 1965 року її відзняли камери міжпланетної космічної станції "Марінер-4". Вчені, які сподівалися побачити моря, долини та гори, були розчаровані - на фото видно лише схожі на місячний ландшафт кратери. Видання New York Times написало тоді: "Марс, ймовірно, мертва планета".
Фото: picture-alliance/dpa
Юпітер
19 листопада 1973 року фотокамера космічного зонду "Піонер-10" відзняла першу фотографію Юпітера з відстані 130 тисяч кілометрів. А ось космічний апарат "Юнона" робить обліт навколо нього на віддалі лише 5 тисяч кілометрів. З екваторіальним діаметром у майже 143 тисячі кілометрів Юпітер - найбільша планета Сонячної системи. Його маса вдвічі перевищує масу всіх інших планет системи разом узятих.
Фото: picture-alliance/dpa/UPI
Сатурн
Перше зображення цієї планети-гіганта та його відомих кілець зробив 31 серпня 1979 року запущений після "Піонера-10" космічний апарат "Піонер-11". Це була небезпечна місія. Приміром, коли зонд пролітав крізь зовнішні кільця Сатурна, він ледве не зіштовхнувся з одним із двох відкритих ним супутників планети. Угорі зліва світлини видніє один із них - Титан.
Фото: picture-alliance/Mary Evans Picture Library
Уран
На одному з перших зображень Урана, які одержали вчені, видно його кільця. Зонд "Вояжер-2" відзняв цей знімок у 1986 році. На Урані панують температури до мінус 221 градусів за Цельсієм, тож він є найхолоднішою планетою нашої Сонячної системи. Вченим довелося з Землі повторно лагодити камеру зонда, яка вийшла з ладу під час прольоту космічного апарата поблизу Урана.
Фото: picture-alliance/dpa/Consolidated
Нептун
Камера "Вояжера-2" передала на Землю і перші зображення планети Нептун. Це відбулося у серпні 1989 року. Вченим відомо, що ця планета має чотири хмарних зони. Для тих, хто не визнає Плутон за планету, Нептун є найбільш віддаленою від Сонця планетою. Відстань від Нептуна до нашого центрального світила становить 4,5 мільярда кілометрів, тобто в 30 разів більше, ніж відстань від Сонця до Землі.
Фото: picture-alliance/dpa
Плутон
Факт позбавлення Плутона статусу планети не применшив захвату науковців та аматорів, коли НАСА оприлюднило 13 липня 2015 року перші фото великим планом поверхні цього небесного тіла. Космічний апарат "Нові горизонти" подолав задля цього зображення 4,88 мільярда кілометрів, долетівши до одного з найбільш віддалених куточків Сонячної системи.