Найяскравішою особливістю перефарбовування літаків Lufthansa стане хвіст. Відтепер він буде практично повністю синім, а журавель у центрі стане білим. Таким чином, жовте коло, яке раніше іронічно називали "смаженим яйцем", йде в історію. Окрім цього, нижню частину літака не фарбуватимуть більше у сірий колір, натомість вона буде білою, як і вся авіамашина.

На цьому Boeing 737-100, який Lufthansa у 1968 році першою у світі почала використовувати на своїх рейсах, можна швидко розпізнати знайомий десятиліттями дизайн: глянцево-сіре дно фюзеляжу, чорний ніс і "смажене яйце" на хвостовому стабілізаторі. Срібляста частина згодом буда перефарбована у білий колір.

Перші літаки, як на цій фотографії 1928 року, виглядали зовсім по-іншому. На цьому Junkers G 24 авіакомпанії "Deutschen Luft Hansa AG" - саме таку назву мав тоді найбільший авіаперевізник Німеччини - немає "смаженого яйця". Однак на аеродромному автобусі ліворуч можна побачити аж двох журавлів. Птах-логотип розробив графічний дизайнер і архітектор Отто Фірле, і він існував з самого початку.

Однією з найвідоміших авіамашин, які виконували рейси Lufthansa, був Junkers Ju-52. Деякі екземпляри літають і до сьогодні і на них авіалюбителі досі можуть здійснити екскурсійний політ. Під час такого польоту, під характерний низький гул "Тітки Ю", можна перенестись назад у минуле на десятиліття.

Під час більш детального огляду виділяється старомодний дизайн літака: ніс і двигуни розфарбовані у чорний колір, а на боці під кабіною - назва компанії, теж написана чорним кольором. Знадобилося принаймні одне покоління, доки з'явився термін "корпортативний дизайн" та відбився на корпусах літаків Lufthansa.

Ще однією зіркою історії Lufthansa є літак Lockheed L 1049C, відомий на прізвисько "Супер-Конні" (Super Connie). Дизайн цього літака досить спартанського вигляду: немає чорного носа, назва компанії відносно невелика, але розміщена по центру на боці літака. Утім, зображення журавля - на своєму місці, але не у вигляді "яєчні", яка у даному випадку виглядала б не дуже доречно.

Зовнішній вигляд літаків з часом постійно змінювався. На цьому Vickers V-814 Viscount, який був сфотографований у 1968 році, жовтий логотип-журавель відносно невеликого розміру, букви Lufthansa на корпусі є значно більшими, а два фірмові кольори - синій і жовтий - розтягнулися по всьому корпусу.

Після перемоги збірної Німеччини на Чемпіонаті світу з футболу у Бразилії 2014 року Lufthansa присвятила переможцям ексклюзивний дизайн свого літака - з написом Siegerflieger ("літак переможців"), а назва Lufthansa на корпусі літака була замінена на Fanhansa. У Берлінському аеропорту Тіргартен переможців чемпіонату зустрічали сотні тисяч уболівальників.

Загалом же дизайн усіх літаків однієї авіакомпанії має бути однаковим. Це стосується і цієї авіамашини - Airbus A 321, яка у 2011 році здійснила тестовий політ на біопальному, про що було написано на двигуні літака. Проте, корпоративний дизайн решти літака залишився незміннм, включаючи "яєчню" на його хвості.

Новий дизайн передбачає не лише перефарбування корпусів літаків. Поступово змінюватиметься і адаптуватиметься уся атрибутика компанії. І це досить великий шмат роботи. На борту цих літаків, Boeing 747-8, журавлів дуже багато. "Lufthansa" одного разу намагалася порахувати усіх журавлів і нарахувала їх аж 45 тисяч. Тож тепер - до роботи!

Це зображення - комп'ютерна графіка, яка демонструє Boeing 747-8 - з 45,002 журавлями всередині і на хвості. Ось до такого дизайну тепер слід звикати у найближчі роки. За оцінками "Lufthansa", останній літак перефарбують через сім років. Тож культурного шоку у небі не буде - все відбуватиметься поступово.

40 років тому, 18 жовтня 1977 року, закінчилася одна з останніх трагедій так званої "Німецької осені" - подій, пов'язаних із викраденням і вбивством голови Федерального об'єднання союзів роботодавців Німеччини Ганса-Мартіна Шлеєра терористами "Фракції червоної армії" (RAF). У цей день були звільнені пасажири літака компанії Lufthansa, захопленого 13 жовтня.

Ганс-Мартін Шлеєр був викрадений у Кельні 5 жовтня 1977 року. Викрадачі прагнули домогтися звільнення з в'язниці Штаммхайм у Штутгарті групи провідних ідеологів і членів RAF на чолі з Андреасом Баадером і Ґудрун Енслін, які відбували там довічні ув'язнення. Ця фотографія була зроблена через місяць після викрадення і додавалася до ультиматуму "Фракції червоної армії".

Події "Німецької осені" стали найскладнішою кризою під час канцлерства соціал-демократа Гельмута Шмідта, який відмовився виконувати вимоги терористів. Ця фотографія була зроблена у той час в Бонні, біля Відомства федерального канцлера, взятого під посилену охорону. 13 жовтня сюди надійшло повідомлення про захоплення літака "Ландсхут" терористами з Народного фронту звільнення Палестини.

Літак, на борту якого перебували понад 80 пасажирів, виконував рейс з Майорки до Франкфурта. Озброєний пістолетом чоловік увірвався в кабіну пілотів через 40 хвилин після вильоту і зажадав летіти на Кіпр, але через брак пального першу посадку "Ландсхут" зробив у Римі. Викрадачі вимагали звільнити десять терористів RAF зі Штаммхайма і двох палестинців з в'язниць у Туреччині.

Пізніше подіям на борту буде присвячено фільм "Гра зі смертю", знятий у 1997 році, з якого взято цей кадр. Заручники проведуть під контролем терористів п'ять днів і ночей. За цей час літак здійснить посадки у Ларнаці, Манамі, Дубаї, Адені і Могадішо, де його буде взято штурмом спецназівцями з загону GSG 9, створеного у ФРН після загибелі ізраїльських спортсменів на Мюнхенській олімпіаді 1972 року.

Ця світлина зроблена у Дубаї, де літак простояв понад 50 годин. Викрадачів було четверо - двоє чоловіків і дві жінки. Рішення про взяття літака штурмом на цей час уже було ухвалено канцлером Гельмутом Шмідтом, який взяв на себе всю відповідальність і підготував заяву про відставку у разі загибелі пасажирів або членів екіпажу під час цієї операції.

Посадку літака в Могадішо виконав самостійно другий пілот - Юрґен Фітор (ліворуч). Командира корабля Юрґена Шумана (праворуч) викрадачі застрелили в Адені, оскільки, на їхню думку, він надто довго оглядав шасі після вимушеної посадки на ґрунт між заблокованими бетонними смугами. Під час зовнішнього огляду капітан зміг повідомити єменським військовим ймовірну кількість терористів на борту.

Летіти куди-небудь з Могадішо викрадачі не збиралися і підготували літак до підриву. Тіло командира викинули на поле. Час ультиматуму добігав кінця, і щоб затягнути його, влада Сомалі повідомила загарбникам неправдиву інформацію про те, що терористи RAF нібито звільнені. Штурм з використанням світло-шумових гранат відбувся близько другої години ночі - одночасно через всі двері та аварійні виходи.

Із нападників вижила лише 23-річна палестинська терористка. Один спецназівець і одна пасажирка дістали поранень. Більше ніхто не постраждав. Керував операцією у Сомалі державний міністр у відомстві канцлера Ганс-Юрґен Вишневські. Пізніше цей німецький політик стояв біля витоків таємних переговорів між ізраїльтянами і палестинцями, результатом яких стали угоди 1995 року в Осло.

18 жовтня звільнені заручники були доставлені спеціальним рейсом "Люфтганзи" до Франкфурта. Цієї ж ночі у штутгартській в'язниці троє терористів RAF покінчать життя самогубством. Наступного дня в Ельзасі в багажнику автомобіля буде знайдено тіло Ханнса-Мартіна Шлейєра.

На цій світлині - канцлер Шмідт, який вперше вийшов до преси після штурму літака, ще до звістки про вбивство Шлеєра, на обмін якого уряд не пішов. Ця моральна дилема переслідуватиме Шмідта все життя. Однак принципове рішення не йти надалі на вимоги терористів влада ФРН ухвалила ще в 1975 році після захоплення членами RAF німецького посольства у Стокгольмі.

За кілька тижнів до сорокаріччя викрадення колишній "Ландсхут" повернувся до Німеччини - на двох російських літаках у розібраному вигляді з Бразилії, щоб стати частиною експозиції технічного музею у Фрідріхсхафені. Після подій жовтня 1977 року цей лайнер продовжував літати на рейсах Lufthansa, пізніше був проданий до США, де кілька разів міняв власників і експлуатувався до 2008 року.