Лейпцизький ярмарок - після франкфуртського це найпомітніша книжкова подія Німеччини. Починаючи з 17 століття сюди з'їжджаються видавці з багатьох країн світу. Цього року організатори очікують понад 50 країн-учасниць, три тисячі авторів та видавництв. Для українських та білоруських літераторів двері лейпцизького книжкового дійства відчинились тільки у 2012 році. Саме тоді був заснований проект "tranzyt", який покликаний популяризувати письменників з України, Білорусії та Польщі.

Такий літературний альянс українські письменники розцінюють позитивно. "Таким чином наша література потрапляє до альтернативного пострадянського контексту,- коментує в інтерв'ю DW Юрій Андрухович,- а саме до центрально-східноєвропейського, це руйнування певного стереотипу."

А що привезли?

Цього року фокус уваги "tranzyt" зроблено на ідентичність, фемінізм і культуру. Як розповів куратор розділу Мартін Поллак, і для України, і для Білорусії ці теми однаково актуальні. "Обмеження творчої свободи зовнішнім тиском для письменників та художників у авторитарних державах, таких як Білорусія, та дедалі більше і в Україні стають повсякденними",- каже перекладач та есеїст Поллак, який спеціалізується на Східній Європі.

Тож, на ярмарку очікують, зокрема, польських авторів Анду Роттенберг, Дороту Масловську та Ольгу Токарчук. Білорусію представлять поетеса Вальжина Морт та філософ і есеїст Валентин Акудовіч. Серед представників України - Сергій Жадан, Микола Рябчук, Марія Матіос, Маряна Савка... а ось Оксану Забужко та Юрія Андруховича на ярмарок не запросили, утім, кажуть, організатори, обійшлось без образ. Завдання "tranzyt" - відкривати нові імена, а метри української літератури були на ярмарку минулого року.

Вже цими вихідними у Лейпцигу презентуватимуть кілька книжок, створених у тандемі українських та німецьких перекладачів. Так, літератор Катерина Міщенко привезе на ярмарок журнал "Простори" німецькою. "У нас би ця ідея не виникла, якби не "tranzyt",- зізнається у коментарі DW літератор,- ми репрезентуємо молодих, зовсім не відомих українських авторів німецькомовним читачам."

Марія Матіос поділиться свіженьким перекладом роману "Солодка Даруся". "Цією книгою вона продовжить дискусію про політику пам’яті та пошуку ідентичності,- каже в інтерв'ю DW керівник відділу Східної Європи видавництва Suhrkamp Катаріна Раабе.

Видавець Мар’яна Савка спільно з перекладачем Каті Бруннер презентуватимуть збірку "Мама по скайпу", літературно-соціальний проект про долю заробітчан. "Це тема соціально значуща і актуальна. – каже Мар’яна Савка, - адже порушує проблему, як трудової міграції, коли батьки і діти, роз’єднанні територіально, так і тему комунікативного розриву в родині, яка живе під одним дахом."

Здивує "tranzyt" і вечірніх відвідувачів ярмарки. Так, в суботу з вечора і до перший півнів слем читання влаштують письменники з України, Німеччини і Польщі. Це Сергій Жадан, Вальжина Морт, Бастіан Беттхер та Богдан Пясецкий. Завершить дійство український колектив "Перкалаба".

Відомі незнайомці

Катаріна Раабе у розмові з DW зазначила: "До української літератури ставляться всерйоз на німецькому ринку лише десять останніх років". Так, за її словами несподівано швидко пробився на книжковий ринок Юрій Андрухович і залишив після себе відчиненні двері для молодших колег: Сергія Жадана, Любка Дереша, Тараса Прохаська. "Помаранчева революція допомогла реалізуватись цим авторам та нарешті надала Оксані Забужко шанс видатися німецькою,- продовжує Катаріна Раабе,- за нею послідували автори на кшталт Тетяна Малярчук та Наталки Сняданко".

Видавець підкреслює, що становлення української літератури було б неможливим без професіональних перекладачів, таких як Клаудіа Дате, Сабіне Штьор, Александер Кратохвіл, Маріа Вайссенбьок.

А ось білоруські автори, на відміну від українських, для німецьких читачів ще залишаються білою плямою. "Цій країні бракує сильної, задіяної у тому числі як посередник, особистості,- вважає Катаріна Раабе,- окрім Світлани Алексеєвич, яка пише російською та, власне, не сприймається як білоруська письменниця, та Василя Бикова, відомого німецьким читачам старшого віку, переважно східнонімецьким, більше немає письменника, який би привертав до себе настільки великий інтерес, як свого часу в Україні Андрухович."

Останні переклади з білоруської, які вийшли у видавництві Suhrkamp, це "Мінськ. Сонячне місто мрій" Артура Клінова, друга збірка віршів Вальжини Морт (письменниця мешкає у США) та "Код відсутності" Валентина Акудовича. Останню книгу видавництво розкручувало під гаслом "Спробуй зрозуміти Білорусь". Усі ці видання безпосередньо завдячують ініціативі "tranzyt" та надії, що Лейпциг створить цій темі та і письменникові необхідну рекламу.

Культурний місток

Отож, літературі трьох країн-сусідів: Україні, Білорусії та Польщі, завдяки Tranzyt, на ярмарку буде присвячено окремий великий розділ. І не лише цього року. За словами директора Лейпцизького книжкового ярмарку Олівера Цилле, після 2012, коли уперше й відбувся "tranzyt", вирішено повторити його у 2013 та 2014 роках. "Адже це найтовстіша дошка, яку ми на ярмарку колись намагались просвердлити",- каже Олівера Цилле.

Великі надії на співпрацю з книжковим ярмарок покладають і українські письменники. Так, Катерина Міщенко упевнена, що Україна, потрапивши на цей ярмарок отримала дуже хороший майданчик, щоб представити не тільки свою літературу але і культуру.

Утім, аби пробитись на німецький ринок, доведеться ще чимало попрацювати, адже, як каже Мартін Поллак, українська ті білоруська література і досі є білою плямою у німецькомовному просторі. "Частка книжок зі Східної Європи в Німеччині не становить і одного відсотка, - підрахував куратор "tranzyt". Утім, оптимістично зазначає: "Німеччина може стати для багатьох письменників містком в інші європейські держави".