Це перше та найбільше переформатування уряду у Польщіз моменту, коли влада опинилася в руках націонал-консервативного табору восени 2015 року. "Ми не хочемо бути ані догматиками та доктринерами, ані урядом крайнощів… Ми хочемо побудувати уряд, який зближуватиме економіку та суспільство, а також європейську перспективу із нашою польською, місцевою", - заявив польський прем'єр Матеуш Моравєцький ввечері у вівторок, 9 січня, під час церемонії складення присяги новими міністрами у президентському палаці в Варшаві. До цього президент Аджей Дуда, що перебував під час заходу у піднесеному гуморі, за поданням Моравєцького звільнив загалом вісім міністрів. Це безперечно стало політичною перемогою Дуди. В очі впадала і відсутність Ярослава Качинського, голови правлячої партії "Право і справедливість" (ПіС), в руках якого, як вважається, зосереджена справжня влада у Польщі.

Кінець недоторканих

Найбільшим здивуванням стала відставка міністра оборони Антонія Мацеревича. Він довгий час вважався другим за впливовістю політиком Польщі після очільника ПіС Качинського, а відтак - недоторканим. Його особливий інтерес до полювання на людей, пов'язаних із колишніми комуністами, його потяг до теорій змов та близькість до консервативного мовника "Радіо Марія" зробили його провідною фігурою у націоналістичних та католицьких колах.

Вочевидь, він переоцінив свої сили у вже декілька місяців тліючому конфлікті із молодим президентом, що водночас є армійським верховним головнокомандувачем. Не виключено, що його звільнення, так само як і несподівана зміна керівника уряду у грудні 2017-го, стали результатом великої угоди між Дудою та Качинським, що включала в себе нового прем'єра, перебудову уряду та зміщення риторики з правого флангу ближче до центру в обмін на підпис під суперечливими законами щодо судової реформи. Президент Дуда, якого довго висміювали як маріонетку Качинського, показав таким чином, що він також опанував основні навички політичної діяльності, включно із вмінням вдало торгуватися.

Професіонали замість ідеологів

Фактично нові обличчя уряду Моравєцького, такі як міністр закордонних справ Яцек Чапутович, міністерка фінансів Тереза Червінська чи мінстр у справах інвестицій Єжи Квєчінський, не є ідеологами, натомість - досвідченими професіоналами. Та в будь-якому разі, Качинський потурбувався про те, аби завдяки новому міністру внутрішніх справ Йоахіму Брудзінському та Маріушу Блащаку, який змінив крісло голови МВС на посаду міністра оборони, найвірніші партійні бійці ПіС приглядали за молодим прем'єром.

Але найбільша хитрість тут пов'язана із іншою особою. Колишня прем'єрка, а тепер заступниця голови уряду Беата Шидло, популярна передусім у провінції, найвірогідніше має не лише наглядати за Моравєцьким, але й зайняти позицію потенційної суперниці Дуди під час наступних президентських виборів. Як нагадування та дисциплінарний захід для чинного прем'єра.

Жести пом'якшення

Час, який було обрано для перебудови уряду, також не видається випадковим. Наприкінці 2017 року Європейська Комісія розпочала дисциплінарний процес проти Польщі через імовірне порушення принципу верховенства права внаслідок судової реформи. Багато функціонерів ЄС навіть виступали за скорочення фінансування Польщі з фондів ЄС, серед них був віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс, про що він заявив у інтерв'ю для польської редакції DW.

Шеф Єврокомісії Жан-Клод Юнкер зустрівся із Моравєцьким у вівторок за робочим обідом у Брюсселі. За їхніми словами, вони інтенсивно поспілкувалися у дружній атмосфері. Також було домовлено провести подальші переговори із метою "досягти прогресу до кінця лютого".

Тепер найважливіше питання звучить наступним чином: чи йдеться про піар-трюк, чи все ж про ґрунтовне корегування курсу, яким прямує Польща. Утім, вже зараз зрозуміло одне: у дуеті Дуди-Моравєцького зійшлися два політика, що одночасно є помірковано консервативними та прагматичними. Вони стали новим молодим обличчям націонал-консерваторів та ковтком надії для політично розколотої країни. Брюсселю варто було б використати шанс на перезавантаження відносин, замість того аби й далі йти шляхом погроз. Те ж саме стосується і Берліна. Новий міністр закордонних справ у своїй першій заяві під час складення присяги заявив, що перший його візит заплановано до Софії (адже Болгарія зараз головує у ЄС), а другий - до Берліна. Він додав, що Німеччина є важливим партенром Польщі. То, може, з Варшави дійсно подув свіжий вітер.