Колишню міністерку культури Франції було обрано головою ЮНЕСКО. Організація зараз переживає глибоку іміджеву кризу - цього тижня про припинення членства оголосили США та Ізраїль.
Колишня французька міністерка культури Одре Азуле у п'ятницю, 13 жовтня, стала новою генеральною директоркою ЮНЕСКО, відомства при ООН, відповідального за збереження культурної спадщини світу, освітні та наукові проекти. Азуле обійшла дипломата з Катару Хамада аль-Каварі: 30 голосів проти 28 голосів.
Вибори голови ЮНЕСКО відбулися на наступний день після того, як про свій вихід з організації заявили США та Ізраїль. Дві країни зробили це на знак протесту проти низки антиізраїльських резолюцій з боку ЮНЕСКО та надання членства в організації Палестині як окремій державі.
Офіційний Берлін після виходу з організації США та Ізраїлю наголошував, що новий керівник ЮНЕСКО повинен буде взяти на себе відповідальність за реформування організації та недопущення використання її для суто політичних цілей. У МЗС Франції вказали на необхідність вироблення плану для агентства ООН, який дозволив би повернути довіру до цього органу.
Азуле народилася у 1972 році в Парижі у родині марокканських євреїв. Вона працювала міністеркою культури при президенті Франсуа Олланді у двох урядах (2016-2017) і домоглася розширення бюджету її відомства після тривалих років скорочення витрат на культуру.
Новинки Світової спадщини ЮНЕСКО 2017 року
На засіданні у Кракові ЮНЕСКО поповнила список Світової культурної спадщини. Знайомтеся із новачками - від високогірних плато до островів, від льодовикового періоду аж до сучасності.
Фото: Picture alliance/Photoshot/W. Gang
Будинок в стилі Баугауз, Дессау, Німеччина
Доросли до звання Світової спадщини ЮНЕСКО відомі будівлі в стилі Баугауз в Дессау та колишній комплекс будівель Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау, зведений за другого керівника групи Баугауз Ганнеса Маєра. Раніше ж до списку ЮНЕСКО входили лише архітектурні ансамблі та пам'ятки, збудовані за першого керівника мистецької школи Вальтера Ґропіуса.
Фото: Stiftung Bauhaus Dessau/M. Brück
Школа в стилі Баугауз у Бернау, Німеччина
Колишня будівля Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау була завершена у 1930 році за керівництва Маєра. Її досі вважають взірцем архітектурної споруди, яка гармонійно вписана у природний ландшафт довкола.
Фото: Brenne Architekten
Печери та мистецтво льодовикового періоду, Німеччина
Археологічні дослідження виявили у Швабському Альбі перші сліди мистецтва та музики в історії людства. За це печери й отримали позицію у списку ЮНЕСКО та стали 42-м місцем Світової спадщини у Німеччині.
Фото: picture-alliance/dpa/S. Puchner
Асмера, прем'єра з Еритреї
Уперше до переліку ЮНЕСКО увійшли представники Еритреї та Анголи. Старе місто з останньої, Мбанза-Конго, назване прикладом перебудови після прибуття португальців у 17-му сторіччі. Столиця ж Еритреї Асмера, показана на фото, виділена за модерну архітектуру початку 20-го століття.
Фото: picture alliance/robertharding/M. Runkel
Венеційські оборонні споруди в Італії, Хорватії та Чорногорії
Фортифікаційні споруди у 15-17 сторіччях захищали численні поселення Венеційської Республіки. Серед них, зокрема, італійське укріплення Пальманова з типовим планом побудови (на світлині). Такі бастіони збереглися не лише в сучасній Італії, але й у Хорватії та Чорногорії.
Фото: Municipality of Palmanova
Священний острів Окіносіма, Японія
Острів Окіносіма між 4-м та 9-м століттям слугував дороговказом на морському шляху між Японією та Кореєю. Родзинка острову - святилище на Окіносіми. Його збудували задля поклоніння богині морських туманів. На священному острові уже сотні років діють обмеження для відвідувачів.
Фото: World Heritage Promotion Committee/IMAKI Hidekazu
Китайський острів Кулангсу
Звання Світової спадщини китайський острів Кулангсу заслужив завдяки своєму міжнародному характерові: численні колоніальні адміністрації не могли не залишити свій відбиток на місті-мільйоннику Сяминь на південному сході Китаю.
Фото: Cultural Heritage Conservation Center of THAD/Qian Yi
Тапутапуатеа, Франція
Священне місце Тапутапуатеа розташоване на атолі Раятеа Французької Полінезії, великого острівного регіону на півдні Тихого океану. Ці території людство заселило пізніше всього. Тут людські жертви приносили богові війни Оро.
Фото: SCP/P.F. Amar
Куято, Гренландія
Область Куято розкинулася між вічними льодами Гренландії, де попри субарктичний клімат люди століттями займалися сільським господарством. Мешканці Півночі, ескімоси, а також поселенці з Норвегії та Данії, залишили свої сліди на цих землях.
Фото: Niels Christian Clemmensen/Christian K. Madsen
Плато Кукушилі, Китай
Один з найменш населених регіонів Китаю - найбільш високогірне у світі плато Кукушилі (Хох-Шил), розташоване на висоті 4800 метрів. Від 1995 року під охороною перебувають його нечисленні рослини та тварини, як-от тибетська антилопа. Окрім тибетського ландшафту до списку ЮНЕСКО увішли степи Даурії на кордоні східної Монголії і російського Сибіру, а також парк Лос-Алерсес в аргентинських Андах.
Фото: Picture alliance/Photoshot/W. Bo
Старе місто в Ахмедабаді, Індія
Метрополія-мільйонник Ахмедабад - столиця індійського штату Гуджарат. Його історичний центр, старе місто, розташований за міським муром. 28 будівель там віднині під захистом ЮНЕСКО. До Світової спадщини увійшли також місто Єзд в Ірані та Хеврон у Палестині.
Фото: picture alliance/robertharding/J.-H. Claude Wilson
Культурний ландшафт ч'хомані, Південна Африка
Народність ч'хомані мешкає на півночі ПАР, у прикордонній області біля Намібії та Ботсвани. У національному парку Калахарі-Гемсбок залишилися сліди людських поселень, які датуються ще кам'яним віком.
