"Музей - це найбільша гордість нашої громади. Ми доклали сюди багато праці. От подивіться, це - творчість наших музейників, інспірована Енді Ворголом. Олекса Гасин в стилі поп-арт", - показує на галерею портретів у яскравих кольорах сільський голова Грабовецької об'єднаної територіальної громади (ОТГ), що на Львівщині, Богдан Барабаш. Такий експеримент з портретом полковника УПА Олекси Гасина створили не у Києві чи Львові, а в музеї маленького села Конюхів, де і народився керівник військового штабу УПА.

У старій сільській хатині поруч зі старими меблями та традиційними музейними стендами з фотографіями - нова мультимедійна техніка. Відремонтований і оновлений музей відкрили за гроші, отримані завдяки децентралізації. "Музей - це як виняток. Здебільшого всі гроші йдуть на комунальну інфраструктуру", - пояснює сільський голова. Найперше, що зробили у новоствореній громаді - це вуличне освітлення у всіх її населених пунктах. У трьох селах його не було раніше взагалі. Далі почали  ремонтувати доріжки та дороги, ставити дитячі майданчики та перекривати дахи шкіл.

Як все починалося

Нині ці нові різнокольорові дитячі майданчики, барвисті доріжки, дахи сільських установ яскраво зеленого кольору та зупинки громадського транспорту схожі на продовження музейної інсталяції "під Енді Воргола". Богдан Барабаш пояснює: те, як виглядатиме село, - вирішують самі селяни на зборах. Оновлюють те, що громада хоче передусім.

Така можливість робити вибір у них з'явилася два роки тому, коли чотири сільські ради з шістьма селами вирішили об'єднатися в одну територіальну громаду. У Львівській області вони були одними з перших. Спротиву не було ні в селах, ні в районі. "Нас легко відпустили, махнули рукою, мовляв, ідіть, і так нічого не вийде. У нас не вірили. Не вірили, що ми виживемо", - згадує Богдан Барабаш. На території сіл розташовані три сільськогосподарські фірми, кілька пилорам, меблевий цех і кілька десятків дрібних підприємств, кожне з яких платить по 30-40 тисяч гривень податків на рік.

Коли села тільки об'єднувалися, то спільний бюджет становив 960 тисяч гривень на шість сіл. "Цих грошей не вистачало навіть на зарплату працівникам сільських рад. На 2016-ий ми запланували 1,8 мільйона гривень надходжень, але до кінця року отримали цілих 3,8 мільйона гривень. Цього року очікуємо отримати понад чотири мільйони гривень", - каже Барабаш.

Збільшити бюджет вдалося передовсім завдяки податку на доходи фізичних осіб, частину якого в рамках децентралізації держава передала на місця, а також завдяки власним надходженням: оренди за землю та майно, акцизів на алкоголь та тютюнові вироби. "У сільських радах старого зразка чекають, що кошти мають надійти згори, а ОТГ змушені самі шукати гроші. У нас є багато недобросовісних платників податків, які приховують надходження. А в умовах ОТГ так не вийде. На зборах ми переконуємо людей бути чесними, бо ті місцеві податки повертаються нам же", - розповідає Богдан Барабаш. За його словами, щоб виявити неплатників податків, наприклад, за землю, інколи доводиться брати карту, дані з податкової, їхати на місце та звіряти. Так, торік на території об'єднаної громади знайшли 100 гектарів неоподаткованої землі. Нині підприємство, яке її використовувало, після довгих розмов погодилося заплатити за оренду. Ще один варіант, який допоміг Грабовецькій громаді - конкуренція. У ній запросили на сільські землі ще одного інвестора, тож конкуренція поміж рештою сільгоспвиробників зросла, і вони почали більше платити за використання земельних паїв.

В Україні в цілому

Збір податків в роботі об'єднаної територіальної громади - дійсно найскладніше завдання, говорить в коментарі DW консультантка з фінансових питань Офісу реформ при регіональному відділенні Асоціації міст України Ярослава Пишник. "Коли в селі кожен кожному "кум-сват-брат", вибивати податки - непросто, але сільський голова змушений це робити, бо інакше люди не дадуть йому працювати. Громада буде вимагати більших надходжень", - каже експертка. За її словами, те, що саме так це працює, показує аналітика фінансових зборів територіальних громад. У більшості ОТГ, які експерти дослідили, є зростання власних надходжень через більші податки з землі та майна. Нині в Україні - 413 об'єднаних територіальних громад. За даними віце-прем'єра - міністра регіонального розвитку України Геннадія Зубка, власні доходи місцевих бюджетів об'єднаних громад зросли у січні-липні 2017-го на 40 відсотків у зрівнянні з аналогічним періодом минулого року і сягнули 4,7 мільярда гривень.

Як в селі оцінюють результати

Багатьом селянам зміни подобаються. Наприклад, місцева жителька Віра Смолянин, яка хоч і народилася не тут, але половину свого життя провела в селі, бачить зміни за останніх два роки. "Вулиці освітлені, дороги, Народний дім почали ремонтувати, село якесь молодіжніше стало. Виглядає більш перспективним. Ясно, що хотілося б більше, але ми розуміємо, що не можна все одразу", - каже вона.

Але якщо більші села Грабовецької ОТГ, як-от Конюхів чи Грабовець, виглядають більш-менш успішно, то вже за кілька кілометрів, у сусідньому Монастирці, - все гірше: розбиті дороги, зруйновані паркани осель і настрої у людей - не такі оптимістичні. "Не дуже відчув особливих змін від цього об'єднання, бо дороги - не відремонтовано, - каже місцевий житель Ярослав Курило і демонструє, як візок з онуком застрягає в ямах. - Так, Народний дім відремонтували, вуличне світло поставили. Але дороги, бачите, які: яма на ямі".

Сільський голова громади погоджується, що дороги людей турбують найбільше, бо цю проблему відчувають всі. Але клопіт з тим, що села не можуть самі ремонтувати дороги державного значення, які, як правило, йдуть через все село. Вони можуть лише виділяти кошти для Служби автомобільних доріг, яка виконує роботи для ОТГ. Бічних доріг, котрі перебувають у компетенції сільських рад, є небагато. За два роки, за словами Богдана Барабаша, їх можна відремонтувати. Але зробити це в усіх селах одразу неможливо.

Потрібно десять тисяч мешканців

Щоб громада працювала ефективніше, і грошей вистачало на всі ремонти, потрібно до десяти тисяч мешканців, підрахував Богдан Барабаш. А в Грабовецькій сільській раді нині лише 4,5 тисячі осіб. Тобто, потрібні ще кілька сіл. "Деякі населені пункти, які бачать успіх нашої ОТГ, готові доєднатись, але поки не знають шляху, як це зробити. Інші села - налаштовані скептично. По-перше, не хочуть напружуватись, а по-друге, бачать, що головного ресурсу - землі, яка є поза межами сіл і нині належить державі, громадам не дають. І навряд чи дадуть, бо держава боїться, що так втратить вплив", - каже Барабаш. Якби цю землю передали місцевим громадам, вона б стала шансом для розбудови сіл і їхнього розвитку. Тому зараз, каже сільський голова, щоб наповнювати свої бюджети, об'єднані територіальні громади мусять шукати інші шляхи: наприклад, заохочувати підприємців відкривати бізнес саме у них.