На позачергових парламентських виборах у жовтні цього року Віктор Романюк, висунутий партією "Народний фронт", отримав перемогу в 94-му мажоритарному окрузі з центром у місті Обухові. Однак Романюк привернув до себе увагу задовго до цього. На парламентських виборах 2012 року, будучи кандидатом від партії "ВО "Батьківщина", він перемагав дружину екс-губернатора Київщини Тетяну Засуху. Утім, через рішення судів окружна виборча комісія не врахувала понад 30 тисяч голосів виборців та все ж віддала офіційну перемогу Засусі.

Пізніше Центральна виборча комісія (ЦВК) України визнала неможливим встановлення результатів виборів у цьому окрузі, через що було призначене повторне голосування. Однак Романюка до участі в "довиборах" уже не допустили. Натомість проти тодішнього опозиціонера відкрили кілька кримінальних справ, через що він був змушений шукати політичного притулку в Італії.

Тепер, коли Романюк зрештою таки одержав перемогу на виборах до парламенту за результатами голосування в тому ж окрузі, DW вирішила поспілкуватися з політиком. У своєму інтерв'ю він розповів про те, як хоче запобігти повторенню подібних історій в Україні в майбутньому та на чому концентруватиметься у своїй депутатській діяльності.

Пане Романюку, Ви зверталися до Європейського суду з прав людини з метою оскаржити анулювання понад 30 тисяч голосів під час виборів у 2012 році. Чи є якесь рішення з Вашого питання?

Я звертався до Європейського суду з проханням розглянути мою справу за прискореною процедуру, і у розгляді справи мені відмовили.

Що Вам відомо про долю Вашої тодішньої конкурентки Тетяни Засухи та інших людей, які могли бути причетними до репресій проти Вас?

Ці люди живуть, працюють спокійно, ходять по цій землі, й у мене таке враження, що в них навіть немає докорів сумління. Насправді це жахливо, але це факт. Цікаво, що на цих виборах Засуха відкрито підтримувала мого основного опонента. Для мене це було, насправді, шоком.

З чого ви почнете свою роботу в парламенті? Які першочергові цілі ставите перед собою?

Я планую зараз почати роботу на окрузі - я її вже почав. Моя задача - мобілізувати активну частину суспільства для того, щоб показати, як потрібно діяти громаді на окремо взятій території. Для мене це буде такий крок, щоб розбудити суспільство.

Я вже бачу, що в мене в окрузі вже є такі активісти. У 2012 році ситуація була катастрофічною. Я тоді песимістично дивився на перспективу України. Тому що я не бачив, на кого я буду спиратися. Принаймні, зараз такі люди вже з'явилися. Їх небагато, але вони є. Я хочу максимально мобілізувати цих людей, об'єднати навколо якихось цілей, програм і рухатися. У парламенті я хочу сконцентруватися на судовій або податковій реформі. Адже успішна судова та успішна податкова система - це два стовпи, на яких тримається сучасна модернова держава. Це скелет, а все інше чіпляється за цей скелет.

Скільки часу потрібно Україні, аби реалізувати реформи?

Усе залежить від політичної волі. Є приклади, коли реформи кардинально проходили тілом суспільства, а є приклад України, де ми 23 роки говоримо про реформи, але, відверто Вам скажу, я жодної реформи не бачив.

Метою реформ має бути нова піраміда цінностей - нагорі має бути людина з її інтересами, й держава має стимулювати ініціативу людини, а не забивати її. Раніше держава ставила на пасивний клас, на патерналізм. Ви ж подивіться: всі політики тільки кричали: "Ми дамо, дамо, дамо", і ніхто не вимагав: "Давайте робити, робити, робити".

Адже активний клас - ці люди, які прагнуть змін, які, власне кажучи, зробили Майдан. І тепер вони знову залишаються за бортом цього цивілізаційного вибору України. Це активна частина суспільства, їх небагато, але саме вони роблять зміни у суспільстві. Потрібно цим людям сьогодні дати інструмент для імплементації кардинальних змін для того, щоб суспільство рухалося вперед у плані реформ.

В одній і тій самій сесійній залі Ради з Вами працюватимуть декілька десятків людей, які голосували за так звані "диктаторські закони" 16 січня цього року. Чи Ви плануєте робити щось для того, аби цим людям не вдався політичний реванш?

Через публічні акції я буду доводити правдиву інформацію до українців про те, хто ці люди. Для мене очевидно, що є два шляхи тиску на людей - гуманітарний та фізичний. Я не прибічник фізичних акцій. Тому я обираю те, що називаю акціями прямої громадянської дії. Тобто публічність, виступи, залучення максимальної кількості людей для того, щоб всім було очевидно, хто ці люди (які голосували за "диктаторські закони" - Ред.).

Чи підтримуєте Ви скасування депутатської недоторканності?

Підтримую, але відверто скажу, що (вимагати цього - Ред.) - це популізм. В умовах сучасної України, якщо людина хоче бути недоторканою, то вона просто заносить в генеральну прокуратуру чи ще кудись там якусь суму грошей - і питання закрите. Є в нього депутатська недоторканість, немає - це вже двадцять п’яте питання. Тож не про це сьогодні потрібно говорити.

Пане Романюку, чи є депутатська зарплата в 5 тисяч гривень достатньою для народного обранця? Якою вона має бути, на Вашу думку?

Я зробив би дуже просту модель. Здається, це в польському парламенті така модель існує, коли депутату встановлюється п’ять мінімальних заробітних плат, і далі надбавка прив’язується до рівня зростання ВВП країни. ВВП зростає - зарплата зростає, ВВП не зростає - значить, погано працюємо. Дуже проста модель.