Неоновим світлом залита велика зала. На стіні, поруч з кріслами суддів, прапори представлених у судовому процесі країн. Зі скляних кабін лунають переклади німецькою, французькою, англійською та російською мовами. За всім стежать охоронці в уніформах та білих касках. На лаві підсудних – 22-є обвинувачених. Це політичні та військові керівники так званого «Третього Рейху», відповідальні за жорстокі вбивства та мордування – підготовку війни, насильницькі вбивства та депортації, розграбовування, расистські переслідування та винищення європейських євреїв, окупацію багатьох країн Європи. Так було 1945-го у Нюрнберзі.

На лаві підсудних

Цей процес був новою сторінкою в системі правосуддя. Вперше були притягнуті до відповідальності та покарані в національному суді основні ідеологи насильницького режиму: урядовці режиму, офіцери армії, керівники економічного сектору. Всі вони вважалися підбурювачами, співучасниками, організаторами та виконавцями злочинних дій, які сприяли масовому винищенню людей. У цій залі, на лаві підсудних сиділи керівники гітлерівського рейху, штабу оперативного керівництва військовими силами, керівники Гестапо, Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини та інших злочинних організацій. На лаві підсудних опинилися далеко не всі очільники нацистської машини смерті. Адольф Гітлер вчинив самогубство, Адольф Ейхман – організатор Голокосту – втік, але згодом постав перед ізраїльським судом.

Водночас жоден з підсудних у Нюрнберзі не визнавав власної вини. «Герман Герінг…Рудольф Гесс… Йоахім Ріббентроп…Вільгельм Кейтель…Альфред Розенберг…Не винні!».

Винні на всі 500 відсотків

Вперше в Нюрнберзькому суді зібралися представники різних країн, щоб винести вирок переможеному ворогу. Це були представники зі США, СРСР, Великобританії, Франції. Вони підписали статут Міжнародного військового трибуналу. Головним прокурором було обрано американця Роберта Джексона. Його заступником - суддю Роберта Кемпнера: «Коли 1942-го року я лише розпочав працювати в Америці над цією справою, мене часто запитували колеги: чи можна довести вину цих підсудних? Я казав, що ми зможемо це довести стовідсотково. Згодом в Нюрнберзі я зрозумів, що ми були праві не на сто відсотків, а на всі 500».

У ході 218 днів, що тривав судовий процес, 236 свідків було допитано у в'язниці, вивчено 5330 документів і укладено понад 25 тисяч сторінок протоколу. «Ви були комендантом табору смерті Аушвіц? - Так. І в той час сто тисяч людей там загинуло, це правда? - Так. – Чи правда, що в цьому таборі було винищено більш, ніж два мільйони євреїв – чоловіків, жінок та дітей? - Так!».

30 вересня та 1 жовтня були оголошені вироки. Міжнародний військовий трибунал в семи випадках засудив до довічного ув’язнення, виправдав трьох ув’язнених та дванадцятьох засудив до смертної кари через повішання.

Цей найбільший кримінальний процес в історії мав фундаментальне значення для міжнародного права. Він сприяв створенню Конвенції ООН про запобігання та покарання злочинів геноциду, Декларації прав людини та став моделлю для створення Міжнародного суду у Гаазі.

Автор: Корнелія Рабітц, Олена Волкова
Редактор: Дмитро Каневський