„Я взагалі не мав уяви про розміри геноциду, що відбувалися у Німеччині. Коли ми розпочинали розслідування, у нас взагалі не було будь-яких вагомих доказів, -” так розповідає про початок Нюрнберзького процесу один з обвинувачів - Вітні Гарріс. Протягом кількох місяців тривала клопітка праця зі збирання документів та свідчень. Коли майже все було готове сталася несподіванка - британські військові впіймали коменданта концтабору „Освенцим” Рудольфа Гьосса. Справа набула іншого виміру. За словами Вітні Гарріса, Гьосс розповів, що Рейхсфюрер СС Генріх Гімлер особисто наказав йому 1941 року перетворити „Освенцим” на табір масового знищення. У нових корпусах, що були побудовані неподалік Біркенау, було розташовано газові камери та крематорії. Гьосс надав детальну інформацію про вбивства 2 з половиною мільйонів євреїв, циган та військовополонених. Він також розповів про те, що іще 1,5 мільйони людей вмерли від голоду, виснаження, хвороб чи знущань. Рудольф Гьосс був важливим свідком обвинувачення під час процесу, де на лаві підсудних опинилися 22 високопосадовців гітлерівської Німеччини.

"Германн Вільгельм Ґерінґ, Рудольф Гес, Йоахім фон Ріббентроп, Роберт Лей, Вільгельм Кайтель, Ернст Кальтегрубер, Альфред Розенберґ..."

Звинувачення складалося з чотирьох пунктів. Перший - змова проти миру. Другий – розв’язання та ведення захопницької війни. Герман Ґеринґ – друга людина у третьому Рейху, заявляв, що не може нести відповідальність по цих пунктах.

"Я ніколи не хотів війни і не намагався її спричинити. Я все зробив, щоб за допомогою переговорів її уникнути”.

Після того, як Гітлер, Гебельс та Гімлер вчинили самогубство, Ґеринґ – був найвищою посадовою особою, що вдалося схопити. Його заарештували у місті Кітцбюлі американські солдати, коли він намагався втекти разом із родиною на вантажівці, повній багажу. Один з радіо-репортерів так розповідав про цю подію:

"Ґеринґ був одягнений просто - у військову форму „Танкової дивізії СС Германа Ґеринґа”, що була названа на його честь. На плечах його кітеля були золоті маршальські відзнаки.”

Маркус Вольф, колишній голова спецслужб Східної Німеччини, теж був присутнім на Нюрнберзькому процесі як радіо-репортер. За його словами, підсудні спочатку довго розповідали трибуналу про історію Німеччини від 33 до 1945 року. Про те, як нацисти прийшли до влади, про демагогію Гітлера. Говорить Герман Ґеринґ:

"Єдиний мотив, який мною керував, це була любов до мого народу, його щастя, його свобода та його життя. Весь німецький народ є тому свідком.”

Третім пунктом звинувачення були військові злочини та порушення законів військового часу. Четвертий пункт - злочини проти людства, такі, як холокост. Герман Ґерінґ, тай інші підсудні, наполягали, що нічого про це не знали. Заявляли, що відповідальним за це є Адольф Гітлер. Більше того, під час процесу Герман Ґерінґ, який особисто створив секретну поліцію – гестапо, намагався навіть виразити співчуття жертвам:

"Усі ці жахливі вбивства я засуджую і заявляю, що не мав жодного уявлення про них”.

Звинувачення викладало свої аргументи та надавало докази протягом 72 засідань, у травні 1946 слово отримали адвокати та підсудні. Останні наполягали, що не є винними. Втім, обвинувачі від Франції та Радянського Союзу вимагали для всіх – смертний вирок. Обвинувачі ж від Великобританії вважали, що кількох потрібно виправдати. Вирок оголошували протягом двох днів - 30 вересня та 1 жовтня. Для 12 підсудних, серед яких був і Герман Ґеринґ, він звучав так:

"Міжнародний військовий трибунал засуджує вас до страти через повішення."

Іще 7 чоловік отримали різні терміни ув’язнення, трьох було виправдано.

Очевидці та історики впевнені, що саме Нюрнберзький процес заклав підвалини міжнародного права. Вперше в історії до відповідальності було притягнуто не лише виконавців, а й тих, хто віддавав злочинні накази.

Тетяна Карпенко