Нідерландська залізниця виплатить компенсації за Голокост
Аніта Грабська
28 листопада 2018 р.
Під час Другої світової війни залізнична компанія на замовлення нацистів транспортувала до концентраційних таборів 102 тисячі євреїв.
Реклама
Нідерландська залізниця виплачуватиме індивідуальні компенсації нащадкам жертв Голокосту. Виплати здійснюватимуть через те, що в часи Другої світової війни залізниця за наказом нацистів перевезла 102 тисячі євреїв до концентраційних таборів. Це відбувалося після вторгнення німецьких військ до Нідерландів у травні 1940 року.
Компанія ухвалила таке рішення перед загрозою судової суперечки з 82-річним Сало Мюллером. Його батьків депортували до концентраційного табору Вестербок, а звідти - в Освенцім, де вони загинули, повідомила в середу, 28 листопада, газета "Trouw". Сало Мюллер пригрозив компанії судом.
У часи Другої світової війни нідерландська залізниця заробила під час депортації євреїв до таборів смерті у всій Європі близько 2,5 мільйона євро в перерахунку. Серед депортованих у 1944 році була й Анна Франк.
У 2005 році керівництво залізниці вибачилося за її роль у винищенні євреїв, однак відмовилося виплачувати компенсації родичам жертв.
Нині ж компанія має намір створити комісію, яка визначатиме обсяг компенсацій у кожному конкретному випадку. Скільки людей у Нідерландах матимуть право на виплати, наразі невідомо, пише інформагенція KNA.
У 2014 році французька залізниця SNCF під тиском погодилася сплатити близько 45 мільйонів євро компенсацій родичам жертв Голокосту. Під час Другої світової війни компанія транспортувала близько 76 тисяч євреїв до концентраційних таборів.
"Прощавайте, мої любі": останні листи жертв Голокосту
З концтаборів та гетто євреї писали листи своїм близьким, аж поки не гинули від рук нацистів. Меморіальний комплекс історії Голокосту "Яд Вашем" у Єрусалимі присвятив онлайн-виставку пам'яті цих людей.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Як і багато інших
Що за фотографія! Завдяки віддзеркаленню складається враження, що Залман Левінсон дивиться на нас з усіх боків. Знімок датується 1937 роком. Це маленький Салман, чи Сіма, - така ж дитина, як і багато інших. Він виріс у Ризі з мамою Фрідою й татом Селігом. У 1936-му його тітка переїхала у тодішню Палестину, яка перебувала під британським мандатом. Сіма регулярно надсилав їй листи.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Будинок в Ризі
От цим малюнком Салман подякував тітці Агнесі за подарунок на дев 'ятиріччя. "Бейт" - на ідиші "будинок" - написав він над малюнком. Незабаром після цього німецький верхмат захопив Ригу. Агнес більше нічого не чула про свого племінника. Вже після війни вона дізналася: Салмана та його батьків депортували в ризьке гетто, де вони й загинули.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Показати обличчя жертв
Цією онлайн-виставкою Меморіал історії Голокосту "Яд Вашем" вирішив показати останні листи жертв Голокосту - що вони писали перед тим, як загинули від рук нацистів. Крім того, "Яд Вашем" оприлюднив ще й фотографії дописувачів та їхніх близьких. Вгорі: світлина двадцятих років родини Келлер-Мозес. Вони були з німецького Ахена.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
"J" - єврей
На паспорті Зіґфріда Келлера у 1938-му нацисти поставили штамп "J" (Jude - єврей). Для багатьох ця позначка стала смертним вироком. Зіґфрід - єдиний з родини, хто вижив. 2013 року він передав Яд-Вашем листи своєї матері Берти. У 1942-му вона написала йому з Терезіна в Чехії: "А тепер, мої любі діти, прощавайте і моліться за нас, і Бог захистить і нас, і вас".
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Десять листів з тисяч
З тисяч листів, що зберігаються в архіві, Яд Вашем обрав для експозиції десять. Більшість з тих, хто їх написав, не знали, що це буде їхній останній лист перед смертю. Особливо німецькі євреї - такі, як Зіґфрід Боденгаймер (на фото у військовій формі), які воювали у Першій світовій на боці Німеччини і не могли уявити, що нацисти їх вб'ють.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Останній лист перед депортацією
Багато хто з авторів листів намагалися приховати і прикрасити справжню ситуацію в концтаборі. Анна Майнінґер писала своїм дітям: "Ми у таборі з середи, зі мною справді все добре. Вам справді не потрібно турбуватися ... Якби б ми й надалі мали можливість отримувати звістки одне від одного … Сердечно цілую. Ваша любляча мама".
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
На Святу землю…
З варшавського гетто Перла Тітельман написала своєму чоловікові Йозефу та доньці Рейчел: "Я збираю всю свою волю в кулак, аби вижити заради вас ... Наша туга одне за одним - безмежна". Перлу вбили. Однак Рейчел і Джозеф вижили й емігрували у 1947 році на Святу землю - в майбутній Ізраїль.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Поїзд в Освенцім
Картина "Транспорт №2" Павла Кора зображує потяг, який привіз його батька в Освенцім - до місця його смерті. Виставка "Прощавайте, мої любі: останні листи жертв Голокосту 1941-1942 рр." в онлайн-версії також нагадує і про родичів та близьких шести мільйонів євреїв, вбитих у Європі.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
8 фото1 | 8
Табір смерті "Аушвіц"
27 січня в Німеччині та у світі згадують жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянські війська звільнили найбільший нацистський табір смерті "Аушвіц-Біркенау" поблизу польського міста Освенціма.
Фото: DW/D.Bryantseva
Ворота з написом "Праця звільняє"
Вхід на територію колишнього концтабору "Аушвіц 1". Комплекс поблизу польського міста Освенціма складався з трьох головних таборів: "Аушвіц 1", "Аушвіц 2" та "Аушвіц 3". Перший табір, який створили 1940 року, згодом став адміністративним центром усього комплексу. Охороняли в'язнів війська СС з дивізії "Мертва голова".
Фото: DW/D.Bryantseva
В одному з адміністративних приміщень
Ув'язнені табору "Аушвіц 1" повинні були працювати. Виснажлива робота і недоїдання стали причиною загибелі багатьох бранців.
Фото: DW/D.Bryantseva
В одній з камер
Ув'язнених морили голодом та запроторювали до камер, де було місце тільки стояти. А ще - кидали в герметичні карцери, в яких люди помирали від нестачі повітря, а також катували та розстрілювали. У 1941 році в таборі "Аушвіц 1" провели досліди з отруєння групи ув'язнених газом. Результати назвали успішними…
Фото: DW/D.Bryantseva
Нашивки
Ув'язнених в концтаборах поділяли на різні категорії, відповідно до яких вони повинні були носити нашивки на уніформі. Наприклад, рожевий трикутник - гомосексуал, червоний - політв'язень. Така нашивка, як на цій фотографии, свідчила про єврейське походження бранця.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір "Аушвіц 2"
Бараки майже не збереглися. Більшість з них нашвидкоруч збивали з дошок та колод. Про те, що тут були бараки, зараз нагадуються тількі димарі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Всередині барака
В одноповерхових дерев'яних бараках табору "Аушвіц 2" утримували сотні тисяч євреїв, поляків, росіян, українців, білорусів, синті та ромів, а також ув'язнених інших національностей.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір смерті
Новоприбулих ділили на дві групи. Тих, кто потрапляв в першу групу, а їх була більшість, практично одразу відправляли в газові камери. Така доля чекала на всіх, хто був непридатний до виснажливої роботи: дітей, жінок, людей похилого віку...
Фото: DW/D.Bryantseva
Рабська праця
Друга група ув'язнених вирушала на примусові роботи - на різноманітні промислові підприємства. Більшість з них помирали від виснажливої праці, жорстоких побоїв та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
До "медиків"
Ще одну групу новоприбулих в "Аушвіц 2" відсилали до місцевих "лікарів", які проводили над бранцями експерименти.
Фото: DW/D.Bryantseva
Обслуга
Частина жінок в таборі "Аушвіц 2" безпосередньо підпорядковувалась нацистам, які використовували їх як рабинь.
Фото: DW/D.Bryantseva
Голокост
Коли розповідають про табір смерті "Аушвіц-Біркенау", перш за все мають на увазі "Аушвіц 2". Саме на його території нацисти започаткували практику масових вбивств у небачених доти масштабах. Саме тут було знищено понад мільйон євреїв.
Фото: DW/D.Bryantseva
Дорога смерті
Ув'язнених привозили в "Аушвіца" у переповнених товарних вагонах. Багато хто помирав дорогою - від холоду, голоду та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
В музеї
В музеї на місці табору "Аушвіц-Біркенау" можна побачити вцілілі речі бранців, а також архівні фотографії.
Фото: DW/D.Bryantseva
Печі, в яких спалювали тіла
В "Аушвіці" були як газові камери, так і крематорії. Коли потужностей крематоріїв не вистачало, тіла отруєних газом людей спалювали у ровах.
Фото: DW/D.Bryantseva
Величезна територія
"Аушвіц 3" - це група невеликих таборів, що створювалися при фабриках і копальнях навколо усього комплексу. Трудові табори регулярно відвідували лікарі, які відбирали слабких і хворих для газових камер.
Фото: DW/D.Bryantseva
Звільнені
27 січня 1945 року майор Анатолій Шапіро одним з перших увійшов у Освенцім. Його загін з боями прорвався до концтабору і розмінував підступи до нього. Командир Шапіро відкрив ворота табору смерті "Аушвіц 1" та звільнив в'язнів.
Фото: DW/D.Bryantseva
Що було далі
Після звільнення концтабору радянськими військами частину бараків і будівель "Аушвіца 1" стали використовувати як шпиталь для ув'язнених. Згодом до 1947 року частину табору переобладнали на в'язницю НКВС та міністерства громадської безпеки Польщі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Державний музей "Аушвіц-Біркенау"
1947 року на території колишнього табору смерті організували музей, а у 1979 році меморіальний комплекс внесли у перелік Світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку в музей приїжджають сотні тисяч людей з усього світу.
Фото: DW/D.Bryantseva
Пам'ятна плита
Табір звільнили 27 січня 1945 року радянськими військами. В наш час 27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Фото: DW/D.Bryantseva
Число жертв
Точну кількість загиблих у "Аушвіці" з'ясувати неможливо, оскільки багато документів знищені. Більшість сучасних істориків вважають, що в "Аушвіці" знищили майже півтора мільйона людей. Більшість із них - євреї.