Нікол Пашинян: У Вірменії не було "кольорової" революції
Олена Перепадя
2 лютого 2019 р.
В інтерв'ю DW прем'єр-міністр Вірменії розповів про особливості зміни влади в Єревані та відносини країни із Євразійським економічним союзом та Євросоюзом.
Реклама
Новий прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян не бачить протиріч у зміцненні інтеграції в рамках Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) та паралельному розвиткові більш тісних відносин із Євросоюзом. Про це він заявив у п'ятницю, 1 лютого, в ексклюзивному інтерв'ю DW. Терпиме ставлення Кремля до мирної революції у Вірменії навесні минулого року він пояснив принциповими відмінностями тих подій від так званих "кольорових" революцій.
"Ми не намагаємося сидіти на двох стільцях, у нас немає такої мети, - заявив вірменський прем'єр-міністр. - Євросоюз підтримує наші демократичні реформи і не ставить перед нами завдання зробити вибір між Євразійським економічним союзом і ЄС". Відносини Вірменії з обома цими міжнародними структурам, за його словами, абсолютно прозорі. "Ми не збираємося розвивати наші відносини з одним партнером на шкоду іншому партнерові", - пояснив Пашинян у розмові з DW.
Відповідаючи на запитання, чому Кремль, який, за оцінкою самого Пашиняна, не любить революцій, спокійно поставився до зміни влади в Єревані, співрозмовник DW категорично відмовився ставити події у Вірменії в один ряд з так званими "кольоровими" революціями. "У нашій революції не було жодного геополітичного контексту, - заявив він, - і не було ніякої іноземної сили, яка би брала участь і була залучена у наш внутрішньополітичний процес". При цьому Пашинян не уточнив, яку саме "іноземну силу" він має на увазі.
Перераховуючи на прохання DW завоювання вірменської революції, він заявив, що "головне досягнення в тому, що зараз Вірменія - демократична країна, у країні викорінена системна корупція, немає економічних монополій і всі громадяни рівні перед законом та реально вирішують долю влади".
Зустріч із Меркель
У Берліні, де цими днями перебуває Пашинян, відбулася його зустріч з канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель (Angela Merkel). За її результатами, глава німецького уряду зазначила, що "вірменському прем'єр-міністрові потрібні швидкі успіхи". Меркель додала, що минулого року обсяг торгівлі між ФРН та Вірменією зріс на 40 відсотків і що "це тільки початок". Берлін, за її словами, готовий і надалі допомагати новій владі в Єревані.
Також Меркель похвалила дії Пашиняна щодо вирішення проблеми Нагірного Карабаху. Вона привітала зустрічі, що відбулись між вірменським прем'єром та президентом Азербайджану, але наголосила, що вирішення проблеми регіону неможливе, якщо добру волю проявлятиме тільки одна сторона. Пашинян на це зазначив, що для вирішення проблеми Нагірного Карабаху потрібні не двосторонні, а багатосторонні зусилля. Він закликав Азербайджан допустити до участі у перемовинах представників Нагірного Карабаху.
Нагадаємо, що у Вірменії 9 грудня відбулися позачергові парламентські вибори. Аби домогтися розпуску попереднього парламенту і провести дострокові вибори, прем'єр-міністр країни Нікол Пашинян, котрий прийшов до влади у квітні 2018 року, подав у відставку. Після того парламент двічі не обрав прем'єра і, згідно з законодавством країни, був розпущений.
За підсумками позачергових виборів блок Нікола Пашиняна "Мій крок" отримав 88 мандатів із 132. Також до парламенту нового скликання пройшли партії "Квітуча Вірменія" і "Світла Вірменія", які зайняли 26 і 18 місць відповідно.
Колір протесту
Протести "жовтих жилетів" у Франції стали не першими і не єдиними, де учасники об'єдналися під тим чи іншим кольором. У фотогалереї DW приклади інших кольорових протестів останніх років.
Фото: picture alliance / dpa
Жовтий - Франція
Жилети жовтого флуоресцентного кольору у Франції зобов'язані надягати водії у разі проблем з автомобілем. Це сприймається багатьма як тягар, тож жовтий і став символом непокори. Акції "жовтих жилетів" почалися усередині листопада 2018 року і стали найбільшими за останні десятиліття. Спочатку вони виступали проти зростання податків на бензин, але згодом вимоги протестувальників розширились.
Фото: Reuters/B. Tessier
Шафрановий - М'янма
2007 року буддистські ченці приєдналися до акцій протесту під шафрановим кольором проти тодішнього правлячого режиму М'янми (колишньої Бірми) через рішення влади скасувати субсидії на пальне. Ціни негайно ж зросли на 60, а то й на усі 100 відсотків. Протести отримали назву Шафранової революції через колір традиційних шат буддистських ченців.
Фото: picture alliance/AP Photo
Зелений - Аргентина
З 2016 року Аргентиною прокотилися численні акції за легалізацію абортів у цій переважно католицькій країні. Це запобігло б смерті багатьох жінок унаслідок нелегальних абортів, казали учасники акцій. Вони використовували зелений колір, що став символом руху за дозвіл абортів. Але у серпні 2018 року Сенат країни не підтримав законопроект за скасування заборони переривання небажаної вагітності.
Фото: picture-alliance/P. Murphy
Жовтий - Гонконг
"Революція парасольок" відбулася 2014 року в Гонконзі й тривала 79 днів. Причиною масових протестів став намір уряду в Пекіні провести вибори керівника адміністрації Гонконгу, допустивши на них лише заздалегідь визначених кандидатів. "Озброївшись" парасольками переважно жовтого кольору, мітингарі довгий час блокували центральні вулиці Гонконгу. Парасолі добре захищали від перцевого спрею поліції.
Фото: pictue-alliance/AP Photo/K. Cheung
Червоний і жовтий - Таїланд
У Таїланді з 2006 по 2010 роки "червоні сорочки" та "жовті сорочки" символізували дві протилежні за політичними поглядами фракції. "Червоні сорочки" були прихильниками екс-прем'єр-міністра Таїланду Таксина Чинавата, що обіймав цю посаду з 2001 по 2006 рік. Його усунули унаслідок військового перевороту в вересні 2006 року. Натомість "жовті сорочки" представляли опозиційні до нього сили.
Фото: AFP/Getty Images/C. Archambault
Помаранчевий - Україна
Оголошена ЦВК перемога провладного кандидата Віктора Януковича в другому турі президентських виборів 2004 року вивела на вулиці Києва сотні тисяч людей. Символом протестів став помаранчевий колір - колір кампанії опозиційного кандидата Віктора Ющенка. Протести з вимогою провести перевибори завершилися обранням Ющенка президентом й увішли в історію як "Помаранчева революція".
Фото: SERGEI SUPINSKY/AFP/Getty Images
Зелений - Іран
2009 року багато іранців не погодилися з офіційним результатом виборів, на яких було переобрано консервативного президента Махмуда Ахмадінежада. Під час тих протестів через суперечливий результат президентських виборів мітингарі широко використовували поширений в ісламській традиції зелений колір як символ незгоди з діями влади. Через це акції отримали назву "Зеленого руху".
Фото: picture-alliance/dpa/Stringer
Жовтий - Філіппіни
21 серпня 1983 року тисячі філіппінців зібралися поблизу аеропорту Маніли, щоб привітати лідера опозиції Беніньйо Акіно-молодшого, котрий повертався з-за кордону. Натовп убрався в жовтий колір. Однак опозиціонера вбили того ж дня прямо в аеропорту, що вилилося в тривалі акції протесту, які переросли в Жовту революцію. Колір було обрано як символ однієї з пісень-шлягерів 1970-х років.