Кожен ранок розпочинається з привітання. „Морґен”, - усміхається прибиральниця, яка о пів на восьму, поки студенти йдуть до кафе з’їсти пару бутербродів чи йогурт, пилососить кімнати для занять.

Студенти, які займаються на початкових рівнях, вчаться у першій половині дня, інші – по обіді. Як проходять заняття, розповідає керівник Гете-Інституту в Бонні Інгрід-Марія Каймель-Метц:

„Нашим принципом є викладання німецької мови загалом. Для нас найважливіше – розвинути 4 здібності: розмовляти, слухати, писати й читати. Плюс граматика. І через такі чергування є чергування також і в структурі заняття, ми займаємося методичними питаннями, ми використовуємо допоміжні матеріали, наприклад фільми, касети для сприйняття на слух, і тому подібне. І ми наполягаємо на тому, щоб наші викладачі змінювали методики, щоб заняття не було нудним”.

Поміж майже 5-ма годинами інтерактивних занять – обов’язкова пауза на чай чи каву з тістечком. На одній із таких пауз я зустріла Малену з Фінляндії:

„Я розмовляю німецькою з дитинства, тому що моя мати німкеня. Зараз я тут, тому що хочу покращити мою німецьку, і можливо я навчатимусь в Німеччині. Звісно, мені тут подобається. Тут звертають увагу на персональні потреби, і кожен може навчатися у власному темпі”.

Індивідуальний підхід

Усі студенти, з якими я говорила, задоволені методикою викладання, хоча коштує вона не дешево. Один місяць інтенсивних занять, а також проживання та сніданки в Ґете-Інституті обходяться в середньому в півтори тисячі євро. У чому полягає особливість викладання в Ґете-Інституті, розповідає викладачка мовних курсів Елін Ромберґ:

„На мою думку, це єдина методика – індивідуальний підхід до людей, тому що зруйнується уся мотивація, якщо я до дорослого студента буду ставитися як до дитини. Я мушу їм довіряти самостійно себе організовувати, ділити свій час, і в жодному разі не давати відчувати, що студент є неслухняною дитиною...”

На пиво і в кіно з німецькими хлопцями

По завершенні занять починається довгоочікуваний вечір. Він не був би, можливо, таким довгоочікуваним, якби не „циві”. Так у Німеччині називають хлопців, які замість армії проходять цивільну службу. Наприклад, у Ґете-Інституті. На цей день циві організували студентам мовних курсів культурну програму: сьогодні – пиво й спілкування німецькою, завтра – екскурсія в Кельн, післязавтра – кіно.

Наступного дня циві Юліус, поспавши чотири години після посиденьок і дискотеки із студентами, замітає пожовкле листя перед Ґете-Інститутом. Інший циві на ім’я Зані допомагає студенту з Лівії Тареку.

„У мене є проблема з відомством з питань іноземців. Мені потрібен перекладач, який мені допоможе краще зрозуміти про що мене питають”.

Спогади на все життя

Елін Ромберг, викладачка в боннському Ґете-Інституті, розказує, що її спілкування зі студентами не минає безслідно:

„Так, я листуюся через Інтернет вже багато років із студенткою з Індонезії, також у мені справжньою подругою стала одна японка....Один мій перший студент, який тоді був ще дитиною, йому було 17 років, він якось мене теж відвідав... і представив свою дружину. Це було теж дуже мило. ...Є люди, яких я, можливо, ніколи не побачу, з якими в мене немає жодних контактів, але яких я ніколи не забуду”.

Не тільки мова

Коли мовний курс добігає кінця, студенти повертаються на батьківщину, перегортають сторінку „Ґете-Інститут”, але залишають у ній закладинку. Говорить керівник центру в Бонні Інгрід-Марія Каймель-Метц:

„Це пояснюється в першу чергу тим, що ми добре навчаємо своїх викладачів німецької мови... і зрештою ми розуміємо, що ми нашим студентам викладаємо не тільки німецьку мову, але й намагаємось донести дещо про німецьку культуру, життя в Німеччині, і це відрізняє нас, можливо, від інших інститутів”.

Анастасія Хонякіна, Ірина Розовик