Кожні два роки німецький Фонд Бертельсманна презентує Трансформаційний індекс Бертельсманна (Bertelsmann Transformationsindex, або BTI). Дослідження відображає рівень розвитку демократії, ринкової економіки та державного управління в 129 країнах світу, що розвиваються або переживають перехідну фазу. Результати BTI 2016 були презентовані 29 лютого та показують ситуацію в досліджуваних країнах станом на січень 2015 року. DW поговорила зі старшим менеджером проектів Фонду Бертельсманна Сабіне Доннер.

DW: В актуальному Трансформаційному індексі Бертельсманна Україна піднялась у порівнянні з 2013 роком з 57-го на 52-е місце серед 129 країн. Пані Доннер, що ховається за цими цифрами?

Сабіне Доннер: Цей індекс вираховується із двох компонентів. Один з них оцінює політичну, а інший - економічну трансформацію країни. Що стосується України, зміни продемонстрували обидва компоненти. За показником розвитку демократії та політичної трансформації Україна серед 129 країн, охоплених дослідженням, піднялася на 38 місце. У попередньому дослідженні, оприлюдненому 2014 року, Україна перебувала ще на 58 місці. Що ж стосується показника розвитку ринкової економіки, то вона опустилась на 73 місце. В попередньому індексі BTI за цим показником вона перебувала на 62 місці. Тобто, в новому індексі між цими двома компонентами є суттєвий розрив.

У випадку з іншими країнами пострадянського простору цей розрив не такий суттєвий. Скажімо, Україна навіть випереджає на дві позиції Грузію в рейтингу розвитку демократії, але при цьому нижче за неї за економічним показником на цілих 20 сходинок. Чим можна пояснити український феномен?

Це означає, що політичну трансформацію в Україні наші експерти бачать як таку, що просунулася набагато далі, ніж економічна. Це, ймовірно, можна пояснити економічною кризою в країні. Я думаю, що рейтинг та оцінки щодо України чітко демонструють неабияку складність процесу трансформації - з політичної, економічної та соціальної точки зору.

Ми бачимо, що показники України (щодо розвитку демократії - Ред.) з часу останнього дослідження 2014 року суттєво покращилися. Але водночас ми бачимо, що це відбувається недостатньо швидко для суспільства і що реформи втілюються повільно.

Від часів Євромайдану в Україні відбулося чимало політичних перетворень - змінився парламент, президент та уряд. Та розпочаті ними реформи, як і ви зазначили, втілюються повільно. Що ж тоді допомогло Україні здобути достатньо високий показник статусу політичної трансформації?

Важливим сигналом є той факт, що громадянське суспільство набагато активніше бере участь у політичних процесах в Україні. На відміну від періоду після "помаранчевої революції" громадянське суспільство сьогодні є набагато пильнішим і сильнішим у питанні контролю за реформаторськими кроками уряду. Люди не вдовольнилися просто самим фактом того, що стара влада (на чолі з Віктором Януковичем - Ред.) була повалена, а й далі активно контролюють дії уряду. Це особливо важливо в питанні боротьби з корупцією. Адже ми знаємо - це та сфера, де прогрес є особливо повільним та супроводжується труднощами.

Євромайдан і події після нього викликали реакцію суспільств і політичних верхівок, зокрема, й інших країн пострадянського простору. Які саме реакції та в яких країнах, на вашу думку, помітні найбільше?

Передусім у країнах регіону з автократичними урядами ми бачимо суттєве посилення репресій. Сигнал Євромайдану - протестів, щодо яких на початку важко передбачити наслідки у вигляді повалення уряду, - звісно, викликав занепокоєння в автократичних урядів регіону. Ми спостерігаємо сильніший утиск свободи слова, не кажучи вже про свободу зібрань. Це стосується передусім таких країн, як Азербайджан, але також Росії чи Казахстану. У цих країнах стали вдаватись до ще більших утисків, оскілки легітимація автократичних режимів є, з одного боку, обмеженою через економічну слабкість цих країн, а з іншого - бо існує побоювання нових протестів.

Економічна криза в Україні розпочалася з анексії Криму, початку бойових дій на Донбасі, які повністю не завершилися й досі та суттєвим погіршенням економічних відносин із Росією. Чи можна за таких умов взагалі розраховувати на трансформацію української економіки? Які ще фактори відіграють тут роль?

Я думаю, що складну структурно-економічну ситуацію в Україні змінити набагато важче, ніж політичну. Зокрема і в питанні (позбавлення - Ред.) залежності від Росії та зміни формату відносин з нею. Але питання економічної трансформації - це питання не лише національного масштабу. Важка економічна криза в Росії, пов’язана передусім із падінням цін на нафту та зменшенням фінансових надходжень від громадян інших країн, що працюють у РФ, на батьківщину, має негативний вплив на ситуацію на всьому пострадянському просторі. І така негативна кон’юнктура в регіоні впливає, зокрема, й на економічну ситуацію в Україні.