Ліана Фікс є експерткою з питань України у Німецькому товаристві зовнішньої політики в Берліні. Крім того, Фікс наразі досліджує питання ролі Німеччини у відносинах між Європою та Росією, а також працює в Центрі Центральної та Східної Європи Фонду Роберта Боша.

DW: Наскільки сильним, на Вашу думку, є бажання населення на Сході України бути незалежними від Києва?

Ліана Фікс: У першу чергу, варто зазначити, що нам варто бути дуже обережними, говорячи про результати недільного голосування, адже вони є з великою вірогідністю сфальшованими. Під час його проведення було дуже багато порушень, через що можна виходити з того, що цифри, які були оголошені незадовго після голосування, не можна вважати репрезентативними. Разом з тим, ці результати мають інший ефект, а саме підвищують рівень легітимності сепаратистів на місцях, а це і було метою голосування.

Що ж стосується населення, то тут зібралося багато гніву на київський уряд, адже люди, в першу чергу, скептично поставилися до урядових антитерористичних акцій, через що було багато тих, хто шляхом голосування цей гнів хотів продемонструвати. Та про те, що більшість населення дійсно виступає за повну незалежність свого регіону чи, тим більше, за анексію з боку Росії, судити з тих цифр, які були представлені, не можна.

Який вплив матиме результат "референдуму" на сам регіон, на Вашу думку? Чи може це викликати ланцюгову реакцію в інших регіонах східної України?

Деякі сепаратисти мають на прицілі також і південь України, і ми вже мали трагічні події, як те, що відбулося у Будинку профспілок в Одесі. Це означає, що впевненості в тому, що розвиток подій буде обмежуватися лише тими регіонами, які зараз проголосили свою незалежність, немає. В той час як розповсюдження ситуації на інші території є вірогідним, а київський уряд опиняється під дедалі більшим тиском щодо того, аби розпочинати перемовини з сепаратистами та організовувати "круглі столи".

Які важелі впливу в цій ситуації має Захід? А також, якщо діалог дійсно має бути, то можна було б його вести?

Це важке питання, адже звісно ніхто не хоче сидіти за одним столом із тими, хто, приміром, відповідальний за викрадення спостерігачів від ОБСЄ. Але де-факто саме ці люди були би переговірниками. З іншого боку, треба чітко розуміти, що Росія й надалі відіграє дуже велику роль в цій історії, а тому Москва – це центральний переговірник в ній. Ми не повинні зараз по-новому інтерпретувати ситуацію і представляти її як внутрішньо-український конфлікт, адже це не відповідає дійсності. І саме тому тут і надалі йдеться насамперед про те, аби змусити Росію взяти на себе конструктивну роль. Адже незважаючи на розповсюджені у медіа заяви Путіна про те, що голосування має бути перенесене, він не зробив жодних кроків для того, аби сепаратисти дійсно це зробили. А це означає, що йдеться й надалі про те, аби чинити тиск на Москву. Росія дуже виграє від сьогоднішньої ситуації, адже вона відкриває для неї дуже великий простір для дій. Вона може й надалі підтримувати сепаратистів, визнати незалежність регіонів України, розпочати анексію як в Криму аби взяти на себе роль захисника регіону в боротьбі проти Києва – для цього всього Москва отримала сьогодні легітимацію завдяки "референдумам".

Що актуальні події означають для запланованих виборів президента України наприкінці травня?

Лідери сепаратистів на сході вже заявили, що вони не братимуть участі у виборах. Це означає, що голосування було важливим кроком, аби надалі дестабілізувати Україну та з великою вірогідністю завадити проведенню президентських виборів. Це також і головний інтерес Москви, адже дуже маловірогідно, що перемогу отримає проросійський кандидат.

Звісно, вибори можуть все одно бути проведені. Але якщо Донецька та Луганська області приймуть рішення бойкотувати президентські вибори, у київського уряду виникне величезна проблема власної легітимності, як і в новообраного президента.