DW: Після спроби путчу в Туреччині заарештовано вже багато військових іблизько 3000 суддів. Яких наступних кроків, на вашу думку, слід очікувати від турецького президента?

Я переконана в тому, що наступними в "зачистці" будуть журналісти та університетські професори, тобто всі критики в принципі. Ердоган і надалі прикидатиметься захисником демократії, який чинив опір військовому перевороту. Я думаю, що нині Ердоган сильніше висуватиме на передній план свою власну ідентичність, тобто сунітський іслам. Так звані охоронці демократії наганятимуть стільки страху та жаху, що всі, хто думає інакше, взагалі не наваживатимуться навіть виходити з дому.

Нині в Туреччині знову заговорили про повернення смертної кари. Таким чином Ердоган втрачає геть усі шанси на вступ Туреччини до ЄС. Навіщо він це робить?

Я думаю, що це було непорозуміння. Ердогану з самого початку було доволі-таки байдуже до Європи. Європу він використовував тільки для того, щоб приспати пильність тодішніх турецьких військових. Ми дали ввести себе в оману. На початку свого свого правління у 2002 році Ердоган багато до чого був відкритий. Він готовий був говорити і про розв'язання проблеми Кіпру, і про вірмен, підвищувати рівень знань поліції про дотримання прав людини, скасувати тортури. І він справді багато чого реформував. Але у 2008 році стався переломний момент. Я думаю, що влада і гроші вплинули на перетворення Ердогана на абсолютну людину влади.

Як ви вважаєте, чи запровадять у Туреччині смертну кару?

На мою думку, це є цілком імовірним. Таким чином Ердоган справді зможе продемонструвати, що він сильна людина і що він плює на європейські цінності. Ви повинні образно уявити собі виборців Ердогана. Це не інтелектуальні професори вишів. Це не вчителі, які читають Камю і Ґете. Це прості маси, які хочуть мати сильний приклад для наслідування.

Якою мала б бути ефективна протидія німецької та європейської політики?

Передусім канцлерка мала б продемонструвати чітку позицію. Слід зрозуміти, що Ердоган не вирішить проблему з біженцями. Необхідні економічні санкції, необхідно підтримувати громадянське суспільство в Туреччині, звідси необхідно дбати про те, щоб до Туреччини надходила незалежна та об'єктивна інформація. Ердогану необхідно звідси перекрити кисень.

Широко обговорюється теза, що Ердоган сам інсценував військовий путч. Ви теж написали про це на Facebook. Яка основа вашого припущення?

Коли я дивлюся на деталі цього путчу, то дуже дивуюся дилетантизму. Військові влаштовують переворот разом з з кількома новобранцями, вони захоплюють кілька бойових літаків, але вони роблять путч не проти тих, кого хочуть скинути, тобто політиків. Вони ж мусили передусім ув'язнити президента або членів уряду. Замість того вони зайняли площі й мости, так - ніби хотіли вчиняти путч проти народу. Водночас в ефірі неважливого телеканалу TRT зачитали їхнє повідомлення. У Туреччині є 65 телеканалів. TRT дивляться найменше.

Є ще більше ознак того, що Ердоган планував цей путч. Ніхто не влаштовує переворот о десятій вечора, коли у всіх вільний час. Путч влаштовують тоді, коли всі глибоко сплять, а не в час, коли люди мають можливість узяти в ньому участь.

І ще одне: дуже швидко оголосили, що за путчем стояли Фетхуллах Гюлен і його люди. Але які люди? Люди Гюлена з 2013 року не обіймають жодних державних посад. Тоді після корупційного скандалу відбулася зачистка. Рух Фетхулли Гюлена в Туреччині цілковито ослаб і переніс свій центр до Німеччини та частково навіть до Грузії. А Ердоган уже через годину після задушення путчу знає, що це мали бути Гюлен і його люди.

Усе це виглядає для мене більше, ніж дивно. Я вже у п'ятницю ввечері знала, що Ердоган повернеться, мов герой, і що його так зустрічатимуть. Вчасно перед посадкою його літака аеропорт звільнили від путчистів. За останньою інформацією, спецслужба вже після обіду того дня дізналася про підготовку до путчу. Тоді чому ж вони цьому не запобігли?

Представники правлячої Партії справедливості та розвитку (AKP) і прихильники Ердогана стверджують, що він не міг стояти за путчем, адже для цього надто багато генералів і 28 полковників збройних сил країни мали б бути з ним заодно. Як ви це прокоментуєте?

Я просто дивлюся, хто від цього так званого путчу мав зиск. І так у полі зору швидко з'являєтьсяправляча партія АKР та Ердоган. Немає якогось особливого турецького різновиду путчу. Військові перевороти в усьому світі відбуваються за однаковою схемою. Я, до речі, двічі переживала військовий путч у Туреччині. У 1960-му та в 1980-му році, у 27-річному віці. Обидва рази я була в Туреччині й бачила, як відбуваються військові путчі. Ви носа не могли вистромити з дверей. Із гучномовців оголошували про абсолютну заборону виходити на вулиці. Ніхто не наважувався чинити опір наказам. Перш за все брали під варту всіх активних політиків. Їх звозили неподалік від Ізміра, а всі інституції займали військові. Це все було зовсім по-іншому, ніж нині.

Лале Акгюн - німецький політик, авторка книжок. Вона була депутаткою Бундестагу від Соціал-демократичної партії Німеччини з 2002 до 2009 року. Народилася в Стамбулі.