DW: Франциско, чого Ви чекали від поїздки до України, Одеси? Ці очікування якось змінились, коли Ви приїхали?

Франциска Петрі:  Мене запросив арт-директор фестивалю Алік Шпілюк. Ми зустрілись з ним на фестивалі східноєвропейського кіно goEast у німецькому Вісбадені. Він дуже багато говорив про красу цих місць, що саме місто дуже гарне, вишукане, про Чорне море, про серйозний фестиваль, зачарував мене. І скажу – він був правий! Я вражена красою Одеси. І думаю, що тут досить високий рівень конкурсної програми, тому я рада бути тут. Не маю про що шкодувати.

- А чому цікавитесь східноєвропейською культурою?

- Я й сама походжу зі східної Німеччини. У нас багато спільного у посткомуністичних суспільствах. Може й тому почуваюсь близькою до української культури. Думаю – в Україні, Росії, Польщі досить відкриті, щирі, емоційні, відверті люди, і це я дуже ціную. Це, чесно кажучи, дуже відрізняється від Німеччини, Західної Європи, де люди є радше інтровертами.

Цікаво – про жінок, в мене дуже добрий досвід, як реагують на мої роботи жінки у цих країнах. У мене є таке враження, що у ФРН жінки не так швидко стають подругами, друзями, наближаються. А мій досвід з Росії – що жінки є більш приязними, більше дружать, більше якоїсь солідарності. Може не так конкурують одна з одною загально, хто більше чогось досягли. Але це лиш моє враження, можу і помилятись. В Німеччині більше порівнюють, більш індивідуальний підхід. Я більше у Східній Європі отримую компліментів від жінок, ніж на Заході. Так реагують на мою роботу у російському фільмі.

- Наскільки складно працювати у журі? Чи Ви любите судити?

- Можливо (сміється). Але думаю, що винагороди, призи, підтримка фільмів на фестивалях – а особливо молодих режисерів і справді кіно художньої якості – багато їм дають. Упевнена, що саме арт, артхаус-кіно слід підтримувати, фестивалі для цього – найкраще місце. Надто тепер, коли так потужно в усьому світі поширюється суто голлівудське кіно – для споживачів і для розваг, але зовсім не для мистецтва.

- Ви у Вісбадені спершу високо оцінили роботу російського режисера Кирила Серебреннікова, потім погодились у нього зіграти. Може так статись з українським режисером?

- Чесно, поки що не бачила українських фільмів, але дуже сподіваюсь подивитись на фестивалі. Чула, що в українського кінематографу були славетні часи, але вони вже у минулому. Тепер, як розумію, криза у кіновиробництві. Але я дуже сподіваюсь мати нагоду співпрацювати з українським кіно продюсером чи режисером.

Франциска Петрі народилась 1973-го року в Лейпцигу. Актриса виконувала головні ролі у низці популярних німецьких фільмів. Отримала нагороду, "За найкращу жіночу роль" на 59-му Берлінале за роботу у трилері “Для Міріам”. Глядачам в Україні Петрі відома за її роботою у фільмі “Зрада” російського режисера Кирила Серебреннікова.  В Одесі, на міжнародному кінофестивалі, актриса працює у складі міжнародного журі.