На кінофестивалі в Каннах режисерка з Німеччини Марен Аде поступилася своєму досвідченому колезі з Великобританії Кену Лоучу в гонитві за престижними трофеями. Однак Європейська кіноакадемія відзначила її фільм "Тоні Ердманн" відразу в п'яти номінаціях.

До п'ятірки номінантів у головній дисципліні - "Найкращий фільм" - цього року входив британський драматичний фільм " Я, Деніел Блейк", знятий Кеном Лоучем. Світова прем'єра стрічки відбулася у травні 2016 року на Каннському кінофестивалі, де фільм отримав "Золоту пальмову гілку".

Нова драма режисера і сценариста Педро Альмодовара, яка ґрунтується на оповіданнях канадської письменниці Еліс Манро, була показана в Каннах і висунута Іспанією на здобуття "Оскара" в номінації "Кращий фільм іноземною мовою". Номінувався фільм і на Європейську кінопремію. "Джульєтта" - кращий фільм режисера останніх років.

До п'ятірки претендентів на нагороду в категорії "Кращий фільм" увійшов і трилер нідерландського режисера Пола Верховена "Вона" із французькою актрисою Ізабель Юппер у головній ролі. Цей фільм, який також брав участь у Каннському кінофестивалі, викликав овації на набережній Круазет та отримав переважно схвальні рецензії.

Остання стрічка, яка претендувала на Європейську кінопремію в категорії "Кращий фільм", це драма ірландського режисера Ленні Абрагамсона "Кімната". Знятий у 2015 році фільм отримав чотири номінації голлівудської премії "Оскар" і приніс престижний трофей за кращу жіночу роль виконавиці головної ролі Брі Ларсон.

Європейська кіноакадемія окремо нагороджує і комедійні фільми. У категорії "Краща комедія" були номіновані три стрічки: "Людина на ім'я Уве" зі Швеції, яка й отримала нагороду, а також " Корова" із Франції і "Він знову тут" з Німеччини. Комедія режисера Давіда Внендта розповідає про появу в сучасному Берліні Гітлера, якого спочатку сприймають за геніального артиста-імітатора.

Виконавиця головної ролі в фільмі "Тоні Ердман" отримала нагороду в категорії "Краща жіноча роль". Німецька акторка Сандра Гюллер конкурувала із француженкою Ізабель Юппер і данкою Трін Дюрхольм. Остання отримала "Срібного ведмедя" на міжнародному кінофестивалі в Берліні цього року за роль у фільмі "Комуна" Томаса Вінтерберга.

Німецький актор Бурґгарт Клауснер був номінований у категорії "Краща чоловіча роль" за участь у фільмі "Держава проти Фріца Бауера". У ньому він зіграв генерального прокурора Фріца Бауера, з ініціативи якого в післявоєнній Німеччині відбулися гучні процеси над нацистами. Однак нагороду Європейської кіноакадемії отримав виконавець головної ролі у фільмі "Тоні Ердманн" австрієць Петер Сімонішек.

Лауреатом серед документальних стрічок став італійський фільм "Море у вогні" про проблеми нелегальної міграції. Джанфранко Розі знімав фільм на острові Лампедуза, куди прибувають біженці із Африки на шляху до Європи. Фільм завоював на "Берлінале" у 2016 році "Золотого ведмедя" і представлятиме Італію на премії "Оскар" у категорії "Кращий фільм іноземною мовою".

Переможцем у категоріях "грим" і "костюм" стала німецько-данська військова драма "Під піском" про долю полонених військ нацистської Німеччини після закінчення Другої світової війни.

За видатні заслуги в кінематографі Європейська кіноакадемія в цьому році нагородила ірландського актора Пірса Броснана, який грав не тільки Джеймса Бонда, але і безліч інших ролей у фільмах різних жанрів. На фото: кадр із фільму Тіма Бертона "Марс атакує!"

Другу почесну премію Європейської кіноакадемії присудили французькому сценаристові Жану-Клоду Карр'єру. За його сценаріями знімав свої фільми, зокрема, і Луїс Бунюель. Карр'єр також написав сценарій для фільму Фолькера Шлендорффа "Бляшаний барабан" за однойменним романом Ґюнтера Ґрасса.

Лауреати Європейської кінопремії були оголошені 10 грудня на урочистій церемонії у польському Вроцлаві, культурній столиці Європи 2016 року. Європейська кіноакадемія вручає премії з 1988 року. Церемонії нагородження проводяться у різних містах Європи.

1955 рік: вже у його першому фільмі спливають теми, які згодом сформують режисерську кар'єру Вайди. У стрічці "Покоління" події розгортаються у Польщі під час німецької окупації у Другій світовій війні. Водночас головні герої стрічки дивляться вперед - у дні, які настануть по завершенні війни. Комунізм та капіталізм, опір та опортунізм - вже у дебютній картині режисера.

Третя робота принесла Вайді світове визнання. Події у фільмі відбуваються 8 травня 1945 року - у день німецької капітуляції. Спираючись на історію, Вайда ставить запитання про значення цього дня для Польщі і сам же пропонує відповіді. Тут же обігрується й суспільний конфлікт між комуністичним ладом та прагненнями поляків до самостійності.

У середині 1970-тих Вайда вже був усесвітньовідомим режисером, за плечима якого - низка важливих картин, що вийшли на екран у 1960-тих. На цьому фото 1974 року Вайда працює на зйомках своєї стрічки "Земля обітована" у Лодзі, де він раніше навчався у відомій Державній вищій кіношколі.

Фільм "Людина з мармуру" 1977 року ознаменував новий етап у творчості польського режисера. Головним героєм стрічки виступає передовик, трудар соціалістичної планової економіки. У цій картині режисерові особливо вдалося поєднання постановочних сцен з документальними кадрами.

Двома роками пізніше Анджей Вайда зняв фільм "Диригент" - з особистими "нотками", де розмиваються межі мистецтва та реальності. На головну роль режисер (на фото праворуч) запросив британську театральну зірку Джона Гілгуда. Його партнеркою у фільмі виступала зірка польського кіно Кристина Янда.

Через рік режисер відзняв черговий шедевр: фільм "Людина із заліза". Стрічка вийшла на "злобу дня" - у жанрі соціально-політичної драми. Протести профспілкового руху "Солідарність" на тлі запровадження надзвичайного стану по всій ПНР. Лідер "Солідарності" Лех Валенса (на фото в центрі) провідував знімальну групу під час робочого процесу. Сама ж стрічка отримала "Золоту пальмову гілку" в Каннах.

Через своє критичне ставлення до політики комуністичної Варшави у 1980-тих роках Вайда міг продовжувати працювати лише за кордоном. І тут його теж супроводжувала вдача. Його фільм "Дантон" розповідає про залаштункові інтриги Французької революції. Це стрічка про політику і терор, пристрасті та ідеалізм. У головній ролі сяяв тоді ще моложавий Жерар Депардьє.

Свій наступний кінопроект режисер теж знімав за кордоном. Зйомки фільму "Кохання в Німеччині" проходили у західному Берліні та на німецькому Півдні. У стрічці йдеться про німецько-польську історію та відносини між двома народами. У ролях: Даніель Ольбрихський та Армін Мюллер-Шталь.

Після завершення "холодної війни" Анджей Вайда повернувся працювати до Польщі. У середині 1990-тих він зняв "Страсний тиждень" - драму про життя польської єврейки Ірени в часи Другої світової війни. Це фільм про трагічні випробування, які випали на долю молодої жінки.

Останній фільм Вайди 2013-го року став третьою частиною циклу і продовженням "Людини з мармуру" та "Людини із заліза". Це фільм-біографія електрика гданської судноверфі Леха Валенси, якому судилося стати очільником руху "Солідарність", а згодом і президентом Польщі.

За понад 60 років успішної кар'єри Анджей Вайда став справжнім хронікером сучасної історії своєї країни. Його роботи були відзначені найвищими нагородами і преміями кінофестивалів у різних країнах світу. 2000 року Вайда отримав "Оскар". У Берліні він теж був частим гостем - на цьому фото 2008 року Вайда на прем'єрі фільму "Катинь" у рамках кінофестивалю "Берлінале".