Німецькі газети широко обговорюють промову американського президента Джорджа Буша про майбутнє Іраку, і зокрема про рішення зруйнувати багдадську в”язницю Абу-Грейб, яка стала відомою в світі після оприлюднення фотографій про катування в ній американськими солдатами іракських полонених. Так, видання МЮНХНЕР МЕРКУР пише:

”Того, хто очікував від промови американського президента конкретних кроків, чекало розчарування. Закриття сумнозвісної в”язниці Абу-Грейб було єдиною деталлю в переліку банальностей, які давно набили оскомину, а також закликів триматися до кінця, які були виголошені для того, щоб довести американському народу, що в уряду є стратегія. Буде створено суверенний уряд, гарантовано безпеку, відновлено інфраструктуру, запрошено до Іраку більше міжнародних організацій і організовано вільні вибори - завчено повідомив Джордж Буш. Усе це американці вже давно безуспішно намагаються зробити. Ах от – відтепер ООН має відігравати більшу роль – але так, щоб не стати поперек дороги окупантам”, - іронізує МЮНХНЕР МЕРКУР.

У тому ж дусі продовжує тему і газета РЕЙНІШЕ ПОСТ:

”Якби американські солдати не катували іракців у багдадській в”язниці Абу-Грейб, і якби іракці вимагали знищити її, американський президент Буш ніколи б на таке не погодився. Йому б ніколи не спало на думку стерти з лиця землі жахливу катівню Саддама Хусейна. В”язниця перетворилася б на вічний символ сваволі й насильства. На її стінах були б викарбувані імена безневинних жертв. Серйозні промови, хвилини мовчання, квіти: Абу-Грейб було б стилізовано до інвективи проти режиму Саддама Хусейна у камені. Але американці самі катували в Абу-Грейб. Це міняє всі точки відліку. Тепер це місце сорому повинне зникнути, бо воно неодмінно стане ”стіною ненависті” щодо США. А імена тих, кого катували американці, викарбувані на стінах? Таке не можна собі уявиити, бо ті, хто мають монополію на мораль, не терплять темних плям у книжках історії. Але в сучасному суспільстві діють інші закони. Жахливу історію нині не можна просто ”стерти”. Вона задокументована тисячі разів, і її можна прочитати в Інтернеті по всьому світу 24 години на добу. Тому немає сенсу руйнувати Абу-Грейб, бо світ уже побачив фотографії, і вони пробрали його до кісток”.

Війну США в Іраку гостро критикує і газета НОРДКУРІР:

”Буш прагнув цієї війни з причин, які досі так по-справжньому і не досліджені, але які повинні мати певний зв”язок з його стосунками з його батьком. Війна мала бути розв”язана за будь-яку ціну. І ця війна коштувала багато – не лише життя американських солдатів. Імідж США в Іраку і в решті арабського світу повністю зруйнований. Окупація Іраку поглинає з місяця в місяць мільярди доларів. США не стали більше, ніж раніше, захищені від терору. І Буш має погодитися, що він не уявляє, як ситуація має розвиватися далі”.

Про суть майбутнього іракського суверенітету розмірковує КЕЛЬНІШЕ РУНДШАУ:

”Джордж Буш у своїй промові навіть не напружувався, щоб розв”язати протиріччя американської стратегії щодо Іраку: з одного боку, іракці мають отримати 30 червня ”повний суверенітет”, а з іншого - американські війська залишаться там на невизначений час. Така от свобода, яку дозволив собі Буш і яку він хоче легітимізувати за допомогою нової резолюції Ради Безпеки ООН. Більшість іракців має сприйняти таку позицію такою, якою вона є: вони одержать ”полегшений суверенітет”, тобто суверенітет з багатьма обмеженнями”.

До іншої теми. Газета ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН коментує заяву міністра оборони Німеччини Петера Штрука про те, що він і надалі не має наміру створювати професійну армію:

”Штрук змушений буде колись все ж таки зайняти якусь однозначну позицію. Бо його заяви часто справляють враження нещирих. Говоряться якісь слова, а в голові крутяться інші думки, які дуже схожі на створення професійної армії. Адже той, хто написав на своїх прапорах, що Німеччину треба захищати і на Гіндукуші, той не може це робити з нормальними призовниками. Це знає і Штрук ”.

Схожої думки дотримується і впливова мюнхенська газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ:

”Штрук знає, якою делікатною є ця справа, і тому заздалегідь підстелив соломки. На початку року він дав вказівки генералітету так перебудувати бундесвер, щоб у майбутньому він без особливих проблем міг обійтися без призовників, якщо з”явиться парламентська більшість, яка змусить його скасувати призов на дійсну службу. А на людях Штрук усе гучніше заявляє про себе як про прихильника призову. Така стратегія веде до того, що питання про створення професійної армії в цьому легіслатурному періоді вирішено не буде”, вважає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко