Badische Neuste Nachrichten, коментуючи розвиток подій у здійсненні антитерористичної операції в Україні, зауважує: "Ще в час дії першого терміну оголошеного урядом у Києві в односторонньому порядку режиму припинення вогню сепаратисти показали, що зовсім не зацікавлені у переговорах. Вони використали перемир'я лише для того, щоб зміцнити свої позиції. Вони не повинні отримати другий шанс.

Якщо повстанці на довготривалий час осядуть на Сході та Півдні України, тоді там невдовзі буде друге Придністров'я чи Південна Осетія. Не визнане міжнародним правом, псевдодержавницьке утворення під російським протекторатом, яке Москва зможе використовувати, щоб і надалі дестабілізувати Україну та перешкоджати розвитку сусідньої країни".

Видання tageszeitung пише: "Жодних підстав зітхати з полегшенням у жителів мільйонного міста Донецьк, куди відступили повстанці, немає. Висловлювання "міністра оборони" так званої "Донецької народної республіки", Ігоря Стрєлкова, що Донецьк легше оборонятиметься, ніж маленький Слов'янськ, показує, що там не думають приймати українські війська з білим прапором.

Є побоювання, що київське військове керівництво у боротьбі з повстанцями в Донецьку візьме за приклад путінський зразок ведення війни проти чеченських сепаратистів. Тоді у 1999/2000 роках у війні з сепаратистами чеченську столицю Грозний було зрівняно з землею".

Mitteldeutsche Zeitung відзначає: "Введення в оману та лавірування стає шаблоном політичних дій. До анексії Криму Володимир Путін не міг неозброєним оком побачити російських солдатів на українському півострові. Після приєднання Криму він нагородив 200 з них медалями за заслуги у поверненні Криму. Манери російського керівництва досягли якості, що вимагає нового визначення - як поводитись з ним? Поки що не виглядає на те, що Захід це зрозумів".

Газета Die Welt пише:

"Без сумніву відступ сепаратистів із двох східноукраїнських міст, які вони захопили і погрожували розчавити, є великим успіхом для уряду у Києві. Але успіх ще не є завершенням збройного протистояння, яке почалося жахливістю окупації Криму. Тоді, а це кілька місяців тому, багато хто говорив про кінець стабільного і безпечного післявоєнного порядку у Європі, оскільки нова непередбачуваність Путіна зловмисно знищила тонку тканину європейської політики та дипломатії… Він хоче, без сумнівів, дестабілізувати Захід. Але йому ще не вдалося зробити це безповоротно. У тому числі і через переконання та діяльність прибічників української єдності і президента Порошенка, котрий досі діяв вправно. Він знає, що самі лишень слова не принесуть врегулювання, за умов такої загрози зброя теж мусить створювати факти".