Український президент нині перебуває під сильним тиском, констатує оглядачка Süddeutsche Zeitung: "Схоже, план Петра Порошенка не спрацьовує. У Східній Україні далі борються та вмирають, сепаратисти не виявляють жодної готовності до компромісу, якщо не брати до уваги символічне звільнення двох груп спостерігачів ОБСЄ, яке не має вирішального впливу на перебіг війни. Із Москви теж надходить мало (сигналів - Ред.), крім символічних жестів. У всякому разі, конкретні вимоги мирного плану Порошенка - звільнення блокпостів та пунктів перетину кордону, складення зброї та припинення постачання зброї, досі безрезультатні".

Усе інше відходить на задній план, пише газета: "Перемовини про захист російської мови, збільшення влади регіонів, місцеві вибори, більшу фінансову автономію, швидкі парламентські вибори. Сепаратистам та їхнім покровителям уже давно не йдеться про політичні реформи, компроміси, інтереси українців, які вони нібито представляють. Ідеться про виграш територій".

Порошенко як посередник у власній країні

До зменшення напруги в конфлікті на Сході України ще далеко, пише газета Märkische Oderzeitung: "На даний момент зрозуміло лише те, що український президент Порошенко - схоже, єдиний політик, якому може вдатися трюк посередництва між прозахідними та проросійськими силами у власній країні. Те, що він при цьому перебуває під серйозним тиском зі всіх боків, демонструють мітинги націоналістів перед президентською адміністрацією. Вони відкидають перемир'я так само, як і велика кількість сепаратистів на Сході. Через це зменшення напруги в конфлікті ще не видно навіть на горизонті. Уже сьогодні короткий режим припинення вогню може бути скасований. При цьому реальний шанс для переговорів може з'явитися лише тоді, коли зброя мовчатиме довго".

Російський уплив

Без бажання Росії миру у Східній Україні не буде - це показало звільнення сепаратистами спостерігачів ОБСЄ, вважають у виданні Rheinische Post: "Повстанці сильні лише настільки, наскільки їм дозволяє їхня покровителька Росія. Україна нині втратила контроль над цілими ділянками кордону з Росією. Таким чином більш чи менш таємна військова допомога від великого сусіда для сепаратистів може здійснюватися надалі. Тому одним із головних пунктів мирного плану українського президента є створення буферної зони уздовж російсько-українського кордону. Якщо сторони перегорів про це домовляться, то міжнародна спільнота має гарантувати контроль цієї зони. До того часу ЄС та США повинні показати, що вони готові чинити максимальний тиск на Москву. Інакше нічого не зміниться".

Два ключі для вирішення кризи

Оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung теж пише про вплив Москви на сепаратистів в Україні: "Чи діяли сепаратисти за наказом російського керівництва, яке досі завжди заперечувало, що тримає віжки у своїх руках (ідеться про звільнення спостерігачів ОБСЄ - Ред.)? Деякі сепаратисти, можливо, й діють на власний розсуд і дозволяють керувати собою менше, ніж іноді вважається. Зрештою міністр закордонних справ Штайнмаєр похвалив роль Москви, яка "рухається" і зробила свій внесок у справу звільнення. Що означає: досі Москва просто опиралася, а отже, таки має вплив".

Існує два ключі для вирішення кризи в Україні, переконаний оглядач: "Один тримає в руках нове керівництво в Києві, а інший - без сумніву, російський президент. Доки Путін вважає, що дестабілізація в Україні слугує інтересам Росії, і тільки час від часу перемикає на пом´якшення, ситуація покращуватиметься ненадовго".