Берлінська Tagespiegel наголошує на історичному значенні акту ратифікації угоди про асоціацію між Києвом та Брюсселем: "Який символізм: два парламенти - український та європейський - ухвалюють того самого дня угоду, яка визначає шлях України в напрямку до Європи. Вона створює підґрунтя для реформ, які терміново необхідні цій країні, вкритій нальотом корупції. Уже задовго до ратифікації в Києві ця угода принесла Україні глибокі зміни. За розпочатий європейський шлях вона вже заплатила високу ціну - вбитими на Майдані, анексією Криму Росією та подіями в Східній Україні. Конфлікт з Москвою набув такого загострення ще й через те, що цей шлях є протилежною моделлю до Росії Володимира Путіна, яка стає дедалі автократичнішою. Демократична, процвітаюча, європейська Україна з точки зору Кремля - загроза".

Дещо скептичніше на символізм угоди про асоціацію між Україною та ЄС дивиться видання Westfalen-Blatt з міста Білефельд: "Угода з Україною - це символ. Але ніхто ще не знає, чого саме. Історія угоди про асоціацію сповнена політичних прорахунків, стратегічних помилок та глупства. ... Нині потрібно передусім робити те, що проґавили за минулі три роки - документ потрібно вдосконалити. Адже він не враховує політичних та економічних протиріч України - країни, де стикаються Схід із Заходом. Україна живе за рахунок та разом із обома блоками - з одного боку, Євросоюзом, а з іншого - з Росією та рештою сусідів. Якщо тягнути її в один бік, незалежно від того, в який саме, то це не принесе ані миру, ані добробуту. Цей меседж, однак, доходить до всіх учасників процесу надто повільно. Немає сенсу долучати Київ до такої європейської спільноти, яка відгороджується від своїх сусідів новими стінами. Україна потребує особливого статусу, який забезпечить їй майбутнє зі всіма сторонами."

Інша газета з Білефельда - Neue Westfälische - розмірковує над тим, чи можна вважати угоду про асоціацію з ЄС причиною конфлікту з Росією: "З одного боку, побоювання Росії опинитися в "оточенні" та остаточно втратити Україну на користь сфери впливу Заходу не були секретом. Саме через це Меркель та інші західні політики 2008 року завадили тому, аби Україна опинилася в "кімнаті очікування" перед вступом до НАТО. З іншого боку, здивування ЄС рішучості Путіна зірвати підписання угоди між Києвом та Брюсселем в останню секунду важко пояснити лише глухуватістю Євросоюзу. Учасники перемовин з боку ЄС запевняють, що Москва раніше не робила жодних зауважень до цього документу. Однак сьогодні Росія надала аж 2370 пропозицій правок до нього. Ідеться про побажання змін до угоди, мета яких - гарантувати, що економічні відносини з Росією не зазнають шкоди в разі створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Сьогодні набрання чинності положеннями про вільну торгівлю відклали до 2016 року. Це не є ознакою слабкості, а демонструє радше прагматичну політику захисту інтересів. Переваги угоди для Києва не зменшуються, тоді як Росія залишається учасником раціонального діалогу. ... Разом з тим, і ЄС, і НАТО не можуть вічно уникати відповіді на ключове питання: чи має Україна стати членом цих організацій?".

Sächsische Zeitung з Дрездена не бачить в угоді про асоціацію між Україною та ЄС приводу для великої радості: "Важко святкувати з приводу ратифікації парламентами угоди про асоціацію. Адже цей шматок паперу розділив країну, зробив з людей затятих ворогів, приніс із собою тисячі жертв та невиправдані руйнування. Чи воно дійсно було того варто? Це питання мають поставити собі усі ті, хто перетворив суперечності довкола угода на криваве протистояння".