Несподівана перерва у вже звичному стрімкому перебігу життя дає нам можливість замислитися і, можливо, змінити наше суспільство на краще, вважає німецька письменниця і філософиня Свенья Фласспелер (Svenja Flaßpöhler). Саме час "зменшити швидкість", звернутися до нашого внутрішнього світу, переглянути своє ставлення до суспільних цінностей. Про це вона говорить в інтерв'ю DW.

Deutsche Welle: Люди зараз тримаються одне від одного на відстані, - як і належить. Ще коли пандемія тільки починалася, ми перестали тиснути одне одному руки. Культура вітання і спілкування зазнає значних змін. Чим ми можемо це компенсувати?

Свенья Фласспелер: Навіть не знаю, чи можна це дійсно чимось компенсувати. Ми перебуваємо на самому початку випробування, набираємося досвіду, забути який, швидше за все, вже не зможемо. Ми демонструємо своє ставлення до людини, турботу про неї, радість зустрічі з нею, обіймаючи її, запрошуючи в гості. Усе це зараз радикально змінюється, перевертається з ніг на голову. Такий поворот дається усім нам важко, і це зрозуміло.

Епідемії, наприклад, чума у середньовіччі чи "іспанський грип" у 1918 році, траплялися в історії людства не раз. Чи є для нас коронавірус подібним стрес-тестом?

Перше, що тут спадає на думку, це книжка Мішеля Фуко "Наглядати і карати". Французький історик і філософ писав у ній про в'язницю і дисципліну та ретельно вивчив події початку XVII століття, пов'язані з епідемією чуми. Він вважав, що боротьба проти поширення інфекції - це щось більше, ніж "виключно" медичні заходи. На його думку, це, радше, перші кроки до дисциплінування суспільства, оскільки нас ізолюють одне від одного, атомізуючи соціальне життя, за нами стежать, нас контролюють.

Читайте також: Коронавірус, СНІД і чума: чому теорії змови стають вірусними під час пандемій

Зараз відбувається те саме. Усі громадські місця, де люди зустрічалися, такі як, наприклад, театр, зачиняють. Ніхто ні з ким не зустрічається. Усіх змушують лишатися вдома і не залишати "особистого простору".

Наскільки нинішня криза демонструє слабкі сторони нашої економічної системи?

На диво, дуже наочно. Я згадую дискусії про антагонізм між виробництвом і відтворенням, що велися феміністичною філософією в 1970-х роках. Історично склалося так, що виробництво завжди ставилося вище за відтворення. Відтворення ж, тобто все, що роблять жінки, причому зазвичай безкоштовно, відходить на другий план.

Але зараз ми помічаємо, наскільки важливими є турбота, увага та догляд. Одночасно стає очевидним, наскільки сильно вся наша система орієнтована на виробництво і споживання. Ми бачимо, якою вразливою є ринкова економіка. Можливо, прийшов час переосмислити цю ієрархію.

Водночас необхідно розуміти, що під загрозою перебуває економіка, а разом з нею і робочі місця. Неможливо собі навіть уявити, що станеться, коли слідом за перевантаженням системи охорони здоров'я прийде рецесія. А це вже може призвести до непередбачуваних наслідків і для політики.

Читайте також: Що страшніше: коронавірус чи рецесія в економіці?

Чи є в шатдауну позитивний бік?

Нинішня криза і глобальне затишшя - це дарована нам можливість замислитися. Я не збираюся заходити так далеко, щоб закликати до радикальної революції і боротьби з капіталізмом. Але ми могли би переглянути окремі компоненти всередині системи, які давно стали предметом численних дискусій.

Тут слід обов'язково звернути увагу і на режим дистанційної роботи, і на гнучкий графік роботи, і на можливість поєднувати роботу з сім'єю. Позитивним я вважаю і той факт, що наша споживча активність зараз відчутно обмежена, що ми залишилися наодинці з собою. Інтуїтивно кожен розуміє, що справжнє щастя - не у придбанні нових речей.

Читайте також: Солідарність під час пандемії коронавірусу: як німці допомагають одне одному

З філософської точки зору, якраз під час кризи поняття щастя не завадило б розглянути більш уважно. В античному уявленні про щастя основна роль відводиться моралі, тобто тільки моральне життя може вважатися повноцінним.

Отже, криза, можливо, змусить нас знову думати про те, що в житті є дійсно важливим...

Думаю, тепер усе залежить від нас, від того, як ми поводитимемося у цій кризі, наскільки ми зможемо мобілізувати цю позитивну енергію. Що стосується мене, то я - оптимістка. Тож можу тільки порадити не втратити цей шанс і скористатися позитивним ефектом ситуації, що склалася.