Молода киянка Ганна Яковенко щороку відвідує єдиний в Україні міжнародний фестиваль, офіційно визнаний Всесвітньою асоціацією кінопродюсерів: «Я пам’ятаю ще ті прекрасні часи, коли вся дружна, весела компанія «Молодості» вміщувалась у Будинок Кіно». Зазвичай увага глядачів прикута передусім до конкурсної програми повнометражних фільмів. Зокрема, в ній представлений німецький фільм-драма Фео Аладаґ «Чужинка». «Картина двомовна – турецько-німецька. І витримана в цих лінгвістичних рамках. Фільм страшенно сподобався. Я йому поставила найвищу, зізнаюся чесно, оцінку. І компанія моїх друзів, вони так само досить високо оцінили» - каже Ганна про свої глядацькі враження.

Кінокритик Алік Шпілюк погоджується з глядачкою й нагадує – «Чужинка» - німецький номінант на «Оскара» у категорії «найкращий іноземний фільм». «Я його бачив ще у Берліні у «Панорамі», ми його не так давно демонстрували під час Тижня сучасного німецького кіно. На «Молодості» теж - повна зала, схвальні глядацькі відгуки», - ділиться критик з Deutsche Welle.

Соціальний підтекст

За словами Шпілюка – робота Фео Аладаґ – високопрофесійна, жанрова картина, жорстока мелодрама з соціальним підтекстом, дуже актуальна тема для Німеччини: «Чудова німецька акторка в головній ролі, яку відкрив ще Фатіх Акін, там є всі складові гарного кіно. Там є емоції, там є ситуації, яким віриш, це спрацьовує».

Глядачка Ганна Яковенко так розповідає про фільм: «Історія про те, як дівчина опиняється в чужій країні, намагається знайти прихисток в своїй родині. Тобто вона ухвалила досить складне рішення - розірвати шлюб. А для мусульманських країн ці закони є досить суворими стосовно жінки. Показано конфлікт- і внутрішній, і кожного члена цієї родини...Коли на терезах гідність і честь родини та повага громади, то вони обирають повагу громади».

Кінознавець Алік Шпілюк своїми фаворитами у конкурсі називає грузинський фільм «Прогульники» та «Високосний рік» (Мексика). З цими картинами, як і з «Чужинкою», конкурує стрічка «Щастя моє» (Україна-Німеччина-Нідерланди) режисера Сергія Лозниці, який останніми роками мешкає в ФРН. «Щастя моє» після низки фестивалів, зокрема й Каннського, вперше демонструють в Україні. На питання, чи можуть нагородити фільм просто за те, що він був на фестивалі від України, Шпілюк зауважує, що важко коментувати рішення журі. Гість «Молодості», російський режисер і керівник «Мосфільму», Карен Шахназаров назвав «Щастя моє» «антируською картиною» й висловився проти таких фільмів. Разом з тим Шахназаров підкреслив, що це його особиста думка, але фільм показувати потрібно.

Український режисер Володимир Тихий вважає, що фільм Лозниці може претендувати на перемогу, хоч і має серйозну конкуренцію у конкурсі. Тихий так оцінює висловлювання Шахназарова: «Думаю, це більше позиція чиновника, ніж художника. Але головне, щоб обурення не перейшло в те, щоб Сергія Лозницю не пускали в Росію, поки це в межах пристойності».

Поруч з іноземними короткометражками змагаються такі українські: «Тупик» (Іван Тімшин), «Останній лист» (Юрій Ковальов), «Труси» (Жанна Довгич). На думку Володимира Тихого, програма короткого метру досить потужна: «Короткий метр тут дорослий, це зрілі фільми, він значно міцніший порівняно з повнометражними фільмами, які я тут бачу» - каже продюсер. Найбільше йому припала до душі робота «Маленький нацист» (Німеччина, 2010). «Шалено вдалий дебют сценаристки як режисерки, фільм повний чорного гумору, з іншого боку він дуже легкий і жвавий. Вона наголошувала, що молодші покоління у ФРН вже забувають про злочини Другої світової, проте, я б так не стискав рамки», - ділиться враженнями кінопродюсер. Цю німецьку короткометражку Тихий називає дуже виразною картиною. Ця стрічка і серед лідерів глядацьких симпатій.

Українсько-німецький проект

В окремій конкурсній програмі «Панорама українського кіно» бере участь й фільм спільного виробництва Німеччини та України «Собаки міста Українка» режисерки Дарії Онищенко, яка навчається у Мюнхенській академії кіно та телебачення. Кінокритик Шпілюк називає цікавими фільми «Перша леді зони відчуження» (Ольга Самолевська) та «Я пам'ятник собі» (режисер Дмитро Тяжлов).

Тим часом сам режисер Дмитро Тяжлов до Києва на «Молодість» приїхав з Лейпцига. «Цей фестиваль документального кіно першого класу, цей форум у Лейпцизі цікавиться фільмами зі Східної Європи, я там гостюю вже вчетверте, цього року брав участь у дискусії щодо розвитку документального кінематографу» - розповідає Тяжлов. Режисер вважає, що важливо, що програма українських фільмів існує на «Молодості», адже це шанс для кінематографістів показати свої роботи дуже різній аудиторії, а також це й поштовх до розвитку.

Автор: Ольга Веснянка

Редактор: Наталя Неділько