Deutsche Welle: Пане Кірхнер, відставка голови Нацбанку України Якова Смолія спричинила хвилю заяв і шквал критики. Як Ви оцінюєте цю відставку і які тут загрози для України?

Роберт Кірхнер (Robert Kirchner): На мою думку, звістка про відставку голови Нацбанку України - вкрай недобра новина. І причин на це дві. По-перше, я вважаю, що за останні роки НБУ під керівництвом пана Смолія чудово давав раду своїм обов'язкам. Тут варто згадати досить стабільний курс обміну національної валюти гривні, рекордно низький рівень облікової ставки НБУ та низькі темпи інфляції.

Також потрібно визнати, що навіть на тлі пандемії коронавірусу, що однаково зачепила всі країни світу, в тому числі й Україну, не сталося жодних потрясінь у банківському секторі. На мій погляд, все це - результат роботи пана Смолія та його команди. Тож ця несподівана відставка - дуже прикра новина.

Однак мене значно більше бентежить те, що до цього кроку пана Смолія спонукав згаданий ним політичний тиск. А таке за умови незалежності центробанку, - власне, гарантованої законом незалежності й захисту від будь-якого політично тиску, - викликає неабияке занепокоєння не лише в мене, а й у багатьох інших міжнародних спостерігачів.

Який сигнал надсилає цим Україна закордонним інвесторам?

На мій погляд, це надсилає негативні сигнали для всіх учасників. І перші наслідки ми побачили вже зараз. Адже український мінфін скасував заплановану операцію з розміщення євробондів, у тому числі й через цю ситуацію з відставкою.

По-іншому вчинити й не можна було. Адже якби ця операція відбулася, а на другий день світ ошелешила новина про відставку Смолія, то була загроза падіння вартості цих цінних паперів та втрат для інвесторів. Звісно, що наступного разу вони б двічі подумали, чи варто їм позичати гроші Україні.

Читайте також: Більшість інвесторів розчарувалися в Україні

Тож цей крок мінфіну був цілком виправданим і правильним. Однак тепер треба спостерігати за подальшим розвитком подій. Зрозуміло, що відставку пана Смолія ще має підтримати парламент. Але тоді йому потрібно знайти наступника, якого підтримає парламентська більшість. Останнім часом ми мали можливість спостерігати, як непросто було для президента (Володимира Зеленського. - Ред.) знайти підтримку в парламенті.

Крім того, ця людина ще повинна буде співпрацювати з міжнародними партнерами й користуватися їхньою довірою. Можна згадати й те, що лише кілька тижнів тому було досягнуто кредитної угоди з Міжнародним валютним фондом (МВФ). А тепер, коли в такій важливій установі, - а центробанк вважається однією з ключових інституцій в тому числі в рамках співпраці з МВФ, - відбувається зміна керівництва, то таке аж ніяк не вітається.

Особливо, якщо зважати на те, що пан Смолій мав до 2025 року залишатися на цій посаді, а нині після кількох років перебування на посту, складає повноваження й саме через політичний тиск на нього.

МВФ обурився. Але чи означає це автоматичне згортання програми співпраці?

Ні, я так не вважаю. Співпраця за програмами залежить не від окремих осіб, адже вони узгоджуються на рівні організацій та інституцій. Тож під час їхньої реалізації зважають насамперед на те, яка проводиться політика - чи справді ця політика відповідає духу узгодженої програми. У противному разі, це було б втручанням у внутрішні справи України.

На мій погляд, тепер головна увага буде прикута до наступника пана Смолія, звісно, якщо Верховна Рада підтримає його відставку. По-перше, цікавитиме насамперед те, чи ця особа буде fit and proper, як кажуть англійською, тобто чи буде вона відповідати всім законним вимогам та критеріям, необхідним для того, щоб посісти цю посаду. По-друге, дуже пильно зважатимуть на те, чи буде ця людина й надалі рухатися шляхом реформ. І навпаки, якщо спостерігатимуться ознаки того, що нове керівництво Нацбанку йде іншим шляхом, ніж той, що був узгоджений з міжнародними партнерами, тоді вже проблем не уникнути.

Поки що до цього не дійшло. Тож я сподіваюся, що буде знайдено особу, котра й надалі триматиме цей узгоджений курс. Однак ті політичні причини, які назвав пан Смолій, обґрунтовуючи свою відставку, вкрай насторожують і за мить не зникнуть, і новому керівництву НБУ залишається досить непростий спадок, з яким доведеться мати справу.

А яким саме може бути цей політичний тиск і від кого він потенційно може надходити?

Особисто я переконаний, що з 2014 року з приходом нового керівництва держави, з програмами співпраці з міжнародними партнерами та законодавчими змінами, що значно посилили НБУ, повіяв новий вітер у регуляторі. Це відчувалося як на рівні керівництва регулятора, так і нижчих щаблях, адже тоді в НБУ прийшли дуже вмотивовані люди з приватного сектора, чого раніше ніколи не було.

І власне, вони постійно працювали під політичним тиском. Байдуже, чи надходив він з боку парламенту, чи з боку груп, що обстоювали чиїсь інтереси. Нерідко цей тиск породжували бізнес-інтереси окремих груп, котрі здійснювали його через певні парламентські сили, щоб тиснути на Нацбанк. І саме під час останнього року роботи пані (Валерії. - Ред.) Гонтарєвої їй доводилося пройти через непрості випробування. Це - відомий факт.

Однак принаймні досі Нацбанку вдавалося постійно протистояти цьому тиску, хоч він і був досить сильний. І в мене це викликає шанобливий подив, адже це вкрай непросте завдання. Але зараз, здається, голові НБУ вперше вже несила протистояти такому тиску, що й стало причиною його відставки. І це - вкрай тривожний сигнал.

Що буде з гривнею?

Подальший курс гривні досить складно спрогнозувати, адже тут грають роль багато факторів. Якщо вести мову про короткострокову перспективу, то це має негативний вплив, в чому ми сьогодні самі мали можливість переконатися. Та це й зрозуміло, адже нинішня ситуація породжує більше непевності, й невідомо, якого саме курсу дотримуватиметься наступне керівництво НБУ.

Тож, на мій погляд, потрібно якнайшвидше закрити цю кадрову прогалину високопрофесійним і гідним довіри керівництвом Нацбанку. Якщо це вдасться, то довіра до НБУ не постраждає й він зможе й надалі провадити свою роботу. А протягом останніх років робота Нацбанку була справді дуже успішною. Він підтримував стабільний курс національної валюти.

Читайте також: Країни G7 застерегли Раду від втручання у діяльність НБУ

Якщо поглянути, приміром, на те, скільки валют країн з перехідною економікою істотно просіли під час спричиненої коронавірусом кризи, а Україна на цьому тлі досить успішно протрималася. Також останніми роками гривня здобула собі репутацію вкрай стабільної валюти.

Утім, багато що залежить від того, чи будуть надіслані чіткі сигнали, що цей курс реформ триватиме, а незалежність Нацбанку і надалі поважатиметься. Якщо так буде, тоді я налаштований оптимістично. А коли будуть протилежні ознаки, то тоді, звісно, це нерідко негативно позначиться й на валютному ринку.

Наскільки Україні насправді зараз необхідна співпраця з МВФ та чи такий уже й скрутний стан української економіки?

Якщо подивитися на наслідки пандемії (COVID-19. - Ред.) та локдауну, в тому числі й на нинішнє істотне скорочення надходжень до бюджету, тоді постає запитання як саме покрити цей брак. І тут я вбачаю вихід лише в співпраці з міжнародними кредиторами - не лише МВФ, адже до них належать і ЄС, і Світовий банк, та інші. А якщо порахувати всі, виділені ними кошти, то будуть досить значні суми.

На мій погляд, цим кредитним коштам просто немає альтернативи. Звідки тоді (Україні. - Ред.) брати кошти. Звісно, можна увімкнути друкарський верстат Нацбанку і надрукувати ці гроші, але наслідок такого кроку - інфляція. Якщо сказати людям, чи готові вони, щоб, скажімо, 20 відсотків їхніх заробітків просто зжерла інфляція, то відповідь буде негативною.

На цей час альтернативи цим кредитним програмам для України немає. Принаймні, я їх не бачу, хоч останнім часом Україна й продемонструвала значний поступ. Адже нинішня кредитна програма від МВФ на суму 5 мільярдів доларів США - значно менша, ніж попередні програми, і це треба визнати. Але Україна поки що не може у фінансовому плані без сторонньої допомоги самотужки стояти на ногах. Сподіваюся, що в майбутньому так і буде, але поки що цього немає на тлі пандемії, яка досить сильно вдарила по Україні. Принаймні, наші дослідження та прогнози вказують на те, що нинішня криза для України виявиться дуже серйозною.