Фінансові ринки оцінюють ризик державного банкрутства України в найближчі 5 років у 95 відсотків. Рішення Верховної Ради надати урядові повноваження на введення мораторію на обслуговування зовнішнього боргу лише підтверджує ці оцінки. Про те, що означає такий крок для української економіки та її кредиторів, DW розпитала експерта Німецької групи радників при уряді України Роберта Кірхнера.

DW: Пане Кірхнере, Верховна Рада України ухвалила закон, що надав урядові повноваження на запровадження мораторію на виплату зовнішніх боргів. Чи можна вважати це технічним дефолтом?

Роберт Кірхнер: Ні, у жодному разі. Хоча несподіваним це рішення не назвеш. Усе це вже обговорювалося у фінансових колах. В принципі, це просто спроба посилити тиск на кредиторів. Крім того, це лише дозвіл для уряду в особливих випадках припинити обслуговування певних боргів. Досі на практиці його не застосовували. Я вважаю це спробою пожвавити перемови, що забуксували.

Росія дуже різко відреагувала на цей крок: міністр фінансів Силуанов заявив про банкрутство. А міністр закордонних справ Лавров звинуватив Київ у свідомому ініціюванні дефолту. Російські ЗМІ стверджують, що це зробили, щоб не розраховуватися з Москвою. Що ви про це думаєте?

Україна має вагомі причини, щоби запросити кредиторів до участі в оздоровленні фінансів країни - через реструктуризацію (боргів - Ред.). І це погоджено з Міжнародним валютним фондом. Очікується, що приватні кредитори підуть на поступки на загальну суму в три мільярди доларів. До приватних кредитів Київ зараховує куплені Росією бонди саме на цю суму. Москва кредит приватним не вважає. Але розібратися в цьому мусить суд. Хай там як, Україна висуває до Росії ті ж вимоги, що і до інших кредиторів, приміром, інвестиційних фондів.

Про що йдеться? Про відтермінування платежів чи про списання боргів?

По-перше, про відтермінування, по-друге, про зниження відсоткових виплат, і по-третє, про списання частини боргу. Комітет приватних кредиторів, до якого входять великі інвестиційні фонди, що позичили Україні близько дев’яти мільярдів (доларів - Ред.), поки погодився лише на перші дві умови. Гадаю, зрештою сторони знайдуть компроміс. Було би добре, якби й Росія до нього приєдналась.

Але Володимир Путін уже заявив, що Росія тепер має право вимагати дострокового погашення боргів…

Важко щось говорити наперед. Якщо не помиляюсь, 20 червня - дата виплат за відсотками, а грудень - термін погашення цих євробондів. Україна, як я уже зауважив, однаково ставиться до всіх приватних кредиторів, зокрема й до Росії, як того і вимагає МВФ.

Більшість приватних кредиторів - американські хедж-фонди, скажімо, Franklin Tempelton. Чи не зіпсує тиск на них відносини між Україною та США?

Не думаю. Одна річ - приватний сектор, інша - державний. МВФ та його акціонери передбачають участь приватного сектору в реструктуризації боргів України. Цей варіант уже застосовували щодо Греції. Інакше все навантаження лягає на платників податків у державах-членах МВФ.

А що з кредитами за європейськими програмами, як-от від Європейського інвестиційного (ЄІБ) та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР)? Адже вони також залучають приватний капітал. Чи не стане Україні важче залучати нові позики?

Я ще раз нагадаю, що наразі жодного мораторію немає. В ухваленому Верховною Радою законі чітко прописано, що платежів на користь МВФ, ЄІБ або ЄБРР мораторій не стосується. А ось наскільки мораторій, якщо його колись таки запровадять, підірве довіру до України, чи ускладнить він притік приватних інвестицій або навіть прискорить втечу капіталу з країни - це тема окремої розмови.