Європейські виробники постраждали від втрати російського ринку? Це міф, який не витримує перевірки цифрами, якщо вірити Даніелю Ґросу (Daniel Gros) з брюссельського аналітичного Центру вивчення європейської політики. Підбиваючи підсумки трьох років існування контрсанкцій, запроваджених Росією у відповідь на європейські санкції, Ґрос і його колеги дійшли висновків, які навряд чи потішили б російське керівництво.

Deutsche Welle: Три роки минуло від початку дії зустрічних санкцій з боку Росії щодо Євросоюзу. Ви дійшли висновку, що вони швидше і перш за все нашкодили самій  Росії. Тим самим Ви непрямо суперечите президентові Росії Володимиру Путіну, який позитивно відгукувався щодо контрсанкцій. Що дає Вам привід так вважати?

Даніель Ґрос: Ясно ж, що якщо за допомогою ембарго відрізати свою країну від найдешевшого постачальника, можна лише програти. І саме так було у випадку з російськими контрсанкціями на європейські продукти харчування.

Але Ви ще пишете, що Росія програла тому, що в результаті санкцій впала купівельна спроможність російських споживачів...

Особливо в тому, що стосується продуктів харчування. Це добре видно по тому, як знизився індекс купівельної спроможності, розрахований саме з урахуванням продуктового кошика. Логічно, адже європейські продукти були найдешевшими і найякіснішими, їх довелося замінювати дорожчими. У результаті російські родини були змушені витрачати на них більше, що знизило їхню купівельну спроможність.

У своєму аналізі Ви не торкаєтеся наслідків європейських санкцій, а концентруєте свою увагу на контрсанкціях щодо ЄС. Ваш висновок - вони практично не завдали шкоди Європі. Як так?

Досить подивитися на цифри. За ними видно, що обсяг європейського експорту до Росії знизився, але тільки тому, що взагалі обсяг російського імпорту впав. Це пов'язано з тим, що в цей самий час в Росії почалася рецесія через низькі ціни на нафту.

Єдиний сектор, який постраждав більше за інших - це якраз експорт продуктів харчування. Контрсанкції, звісно, торкнулися їх. Але тут привертає увагу те, що європейські виробники виявилися, судячи з усього, дуже гнучкими. Тому що в цілому експорт продуктів харчування з ЄС зовсім не постраждав, він виріс. Іншими словами, європейці зуміли компенсувати втрату російського ринку через нарощування експорту в інші країни. Тому вартість російських контрсанкцій для європейських виробників практично дорівнює нулю.

Ваші висновки суперечать тим дослідженням, у яких йшлося про втрати мільярдів євро і тисяч робочих місць, наприклад, аналізу австрійського економічного інституту Wifo. Що б Ви сказали своїм опонентам на захист Вашої, з точки зору ЄС, оптимістичної доповіді?

По-перше, треба чітко пам'ятати, що російський імпорт впав перш за все тому, що ціни на нафту впали удвічі. Це було фундаментальною зміною ситуації, яку неможливо ігнорувати. По-друге, австрійське дослідження передбачало, що в Європу через ризик санкцій приїде менше російських туристів. Але і тут нам треба виходити з того, що росіяни стали менше їздити за кордон, втративши доходи через кризу, викликану падінням цін на нафту, а не санкціями.

Тому я б сказав, що левова частка, якщо не весь європейський експорт у Росію зменшився насамперед через нафту.

Якщо вплив контрсанкцій був мінімальним, то Євросоюз з економічної точки зору цілком може собі дозволити й далі проводити досить жорсткий курс щодо Росії?

Безперечно. Європейська економіка більше ніж вдесятеро перевищує економіку РФ. Вона є набагато гнучкішою, і в неї потужна промислова база. Росія експортує в ЄС, по суті, тільки нафту, газ і ще кілька сировинних позицій. Росія ж для ЄС - цікавий ринок, але другорядний і не є життєво важливим для зростання європейських економік.

Посилення санкцій з боку США поставило під загрозу проект газопроводу "Північний потік-2". Чи потрібен він, з Вашої точки зору, ЄС і Німеччині?

Ринок енергоресурсів, насамперед газовий ринок, змінився. Вже не варто виходити з того, що Європа буде залежати від поставок газу з Росії. Так було в минулому, але сьогодні залежність вже не настільки велика, а завтра - можливо, її не буде зовсім, бо російський газ зможуть замінити танкери зі скрапленим газом.

У випадку з "Північним потоком-2", це, у будь-якому випадку, не та угода, яка важлива для Німеччини. Що це за проект: російська сторона за свої гроші будує другу гілку "Північного потоку" по Балтійському морю. Чи знадобиться вона, цього не знає ніхто.

Німеччина точно здатна обходитися без неї, тому що навіть перша гілка не завантажена на всі сто відсотків. Може бути, що низка європейських постачальників труб втратить замовлення. Але навіть якщо "Північний потік" буде розширено, друга гілка залишиться, швидше за все, незаповненою. Росія, а точніше "Газпром", викинуть якусь кількість грошей на вітер, але заважати їм - не той камінь, об який варто ламати списи.