�их консультантів при українському уряді Ларсом Гандріхом.

Пане, Гандріх, які наслідки для економіки країни матимуть дії уряд під час передвиборної кампанії? Я маю на увазі підвищення розміру мінімальної зарплати та пенсій?

Заходи уряду, спрямовані на підвищення розміру мінімальної зарплати та пенсій, які вживалися цього року, несуть із собою певні ризики і навіть не певні, а великі ризики для бюджету. Такі підвищення частково фінансувалися за рахунок грошей, які отримали за Криворіжсталь. Нам вдалося встановити, що накопичення державного пенсійного фонду, які ще наприкінці вересня становили два мільярда гривень, практично вичерпані. Отже, такі підвищення фінансово не підкриплені. Ще більші проблеми для бюджету слід очікувати наступного року. Такі частково популістські заходи призводять до певного перерозподілу інвестицій, які мали б піти, наприклад, в освіту або науку. Це один аспект проблеми. Інший полягає в тому, що про ринкову економіку в Україні можна говорити тільки з великим застереженням. Як ми бачимо, в країні і надалі існує ціла низка структурних проблем, порушується принцип вільної конкуренції. Слід зауважити, що особливо в харчовій галузі діяльність уряду Януковича призвела до дуже негативних наслідків. Тут варто згадати зернову кризу. Її хоч і викликали несприятливі погодні умови, але реакція уряду на цю кризу спричинила паніку на ринку, масові закупи тощо. Як наслідок - зростання цін на корми, а значить і зростання виробничих витрат у тваринництві. Це, в свою чергу, призвело до масового забою скота. Тому цього року на ринку можна спостерігати певний дефіцит продуктів харчування. Оскільки уряд не став імпортувати продукти харчування або сприяти розвитку їх виробництва в країні, аби таким чином задовольнити попит, ціни на харчі в Україні зросли. Таким чином популістське підвищення зарплат та пенсій фактично нічого не дало людям, оскільки вони купують ті самі обсяги, але за більш високими цінями. В Україні знову з”явилися інфляційні тенденції. І тут ми дуже занепокоєні, якою ситуація буде наступного року.

До яких же заходів треба тепер вдатися уряду, аби виправити ситуацію?

Все залежатиме від того, хто увійде до складу наступного уряду. Передусім доведеться вжити додаткові кроки для стабілізації макроекономічної ситуації. Не можна недооцінювати ті ризики, які принесла з собою популістська політика під час виборчої кампанії. Треба навести порядок з державними фінансами. Обидва кандидати обіцяли підвищення зарплат та пенсій при одночасному зниженні податків. Це нереально. На мою думку, не серйозно сподіватися на прибутки від приватизації. Крім ”Укртелекому” більше немає підприємств, які можна було б продати. Але навіть для Укртелекому досі не вдалося знайти покупця. Що ж стосується обіцянок про покращення добробуту населення, то це досягається тільки в разі економічного піднесення. Таке піднесення можна забезпечити тільки в умовах ринкової економіки та вільної конкуренції.

Український уряд постійно вказує на високі показники економічного зростання. На чому базується це зростання?

Треба сказати, що на економіку України впливають ті самі фактори, які впливають зараз і на економічний розвиток Німеччини. Економіка зростає за рахунок експорту. Підвищеним попитом користуються передусім українська сталь, продукти нафтопереробної галузі, хімії. Крім того, за кордоном є попит і на окремі види українського машинобудування. Тобто, народне господарство України розвивається за рахунок передусім попиту в Індії та Китаї, де зараз спостерігається економічний бум, а також у Росії на невелику групу продуктів, що виробляються в Україні. Крім таких зовнішніх факторів на економічне зростання в Україні вплинув ще один фактор, який також ніяк не пов”язаний з діяльністю нинішнього уряду. Йдеться про розвиток обмінного курсу гривні, яка прив”язана до долара. Оскільки долар останнім часом сильно знецінився відносно євро, подешевшала також і гривня. Це сприяло подешевшенню українських товарів, внаслідок чого Україна отримала певні переваги в конкурентному змаганні з країнами єврозони. Можна назвати один невеликий імпульс, який українська економіка дістала завдяки діяльності уряду. Йдеться про зниження податку на прибуток до 13 відсотків. Це був дуже важливий, але тілький перший крок у напрямку рефом, які можна було б після цього реалізувати. Якби реформи продовжили, тоді економічне зростання в Україні спиралося б на більш міцний фундамент, а не тільки на експорт дешевої сталі, та кількох інших груп товарів.

Пане Гандріх, чому, на вашу думку, широкі верстви населення досі не відчувають економічне піднесення, про яке говорить уряд Януковича?

Соціологічні опитування свідчать, що 75 відсотків жителів країни не вірять у те, що відбувається економічне піднесення. Звичайно, це пов”язано з тим, що економічне зростання спирається, як я вже сказав, лише на кілька секторів економіки і на продукцію небагатьох підприємств. Передусім економічне зростання відчувають жителі тих регіонів, де виробляється сталь, а також в таких індустріальних містах, як Кривий Ріг, Дніпропетровськ. Економічне зростання відчутно і в Одесі, як портовому місті, через яке проходить експорт, зрештою в Києві – важливому торгівельному центрі. Водночас жителі української провінції залишаються за межами такого зростання. Тут варто згадати, наприклад, Тернопіль, де про економічне зростання навіть не може бути й мови. Такі регіони не мають жодного зиску від збереження на світовому ринку високих цін на сталь і вони можуть розвинутися тільки у випадку поліпшення інвестиційного клімату. Уряд мав би попіклуватися про створення належних умов для розвитку економіки також у цих регіонах. Лише тоді широкі верстви населення відчують, що справи йдуть на краще.

Кандидат на посаду президента Віктор Ющенко пообіцяв у разі своєї перемоги створити мільйони нових робочих місць. На скільки реальними є такі обіцянки?

На мою думку, в Україні цілком можливо за допомогою відносно простих заходів дати такий поштовх економічному зростанню, що призвело б до створення та розвитку малих та середніх підприємств. Саме цей сектор в Україні зараз дуже слабо розвинутий. У Німеччині 70 відсотків підприємств – це малі та середні фірми. Вони забезпечують роботою 80 відсотків працездатного населення. В Україні ж і надалі урядова політика спрямована передусім на підтримку великих комбінатів радянського зразка, які часто навіть не приносять жодного прибутку. Винятком є тільки сталеливарні підприємства. Варто згадати вугільну промисловість, авіабудівельну галузь, підприємства військово-промислвого комплексу, судобудівників – ситуація в цих секторах економіки є дуже сумною. Я не хочу коментувати конкретну цифру, яку назвав Ющенко, але загалом в Україні, враховуючи рівень розвитку її народного господарства, цілком можливо за допомогою, я повторюю, досить простих заходів створити додаткові робочі місця. Але наголошую, що без реформ звичайно нічого не буде. Піднесення в українській економіці нині відбувається не завдяки уряду, а, незважаючи на діяльність кабінету міністрів. Тому наслідки економічного зростання можна відчути тільки в окремих промислових центрах, про які ми тільки що з вами говорили.

Розмову провів Володимир Медяний