Політолог доктор Ґерд Портуґалль - експерт з питань політики безпеки й свого часу працював у Потсдамському університеті. З 2013 року він відповідає за такі теми, як політика безпеки, оборона та зброя, в щомісячному виданні "Behörden Spiegel", редакція якого розташована в Бонні.

DW: Після невдалого путчу турецький президент Ердоган запровадив режим надзвичайного стану строком на три місяці. Чи зможуть ці події привести до змін відносин між Туреччиною та НАТО?

Ґерд Портуґалль: У більш довгостроковій перспективі я не думаю, що відносини НАТО та Туреччини зазнають кардинальних змін. Ми маємо подібний приклад у Франції. Там теж був теракт, у результаті якого запровадили надзвичайний стан і державні представники діяли відповідно. А тут випадок абсолютно інший. У Туреччині спочатку діяли, а вже згодом дії держави були узаконені.

Чи могли б події у Туреччині мати вплив на стратегічну силу НАТО та його південний фланг?

Нестабільність у Туреччині означає ослаблення дотеперішнього якоря стабільності НАТО у регіоні. Автоматично це означає й ослаблення Альянсу в цьому регіоні. Однак не думаю, що нині південний фланг НАТО цілком розпадеться, це радше - сильний струс. Але у середньостроковій перспективі все вгамується та стабілізується.

Чи може змінитися зовнішня політика та політика безпеки Туреччини?

Саме у галузях зовнішньої політики та політики безпеки слід менше очікувати змін, ніж це було б, якби країною правили б військові. Американці дали чітко зрозуміти - з військовою диктатурою ми не можемо співпрацювати. Тож у такому разі, нам довелося б відмовитися від використання бази військово-повітряних сил "Інджирлік". А ця авіабаза має важливе значення в боротьбі проти "Ісламської держави" (ІД). Але найбільших змін слід чекати саме у політичній системі Туреччини.

Десятки тисяч держслужбовців відсторонили від роботи, тисячі заарештували. До чого може призвести ця державна криза?

Заходи, до яких вдається президент Ердоган націлені на посилення й стабілізацію його уряду та правління. Але для самого державного апарату ці заходи означають певне послаблення. Авжеж, кризова ситуація вже є. Але, на щастя, вона не котиться у бік "неспроможної держави". Цікаво також і те, що вперше з моменту спроби здійснення перевороту турецькі військово-повітряні сили знову завдали ударів по позиціях курдів. А ще стає помітно, що армія дедалі більше набуває ролі знаряддя в руках цивільного уряду і цим ще раз наголошує, що вона й надалі потрібна. Найбільшою проблемою у сусідніх з Туреччиною країнах, а Туреччина єдина країна, крім Йорданії, яка має спільний кордон з Іраком та Сирією, є так званий розвал державності. Однак Туреччині це не загрожує. На мою думку, у разі успішного проведення путчу, наслідки були би набагато сильнішими, ніж за нинішніх обставин.

Заарештовано близько восьми тисяч військовослужбовців та понад 100 генералів й адміралів. Як це позначиться на співпраці між Туреччиною та НАТО?

Альянс опирається на багатонаціональну співпрацю. Третина генералітету та адміралів зараз позбавлені своїх посад. Можна виходити з того, що ці люди впродовж багатьох років підтримували тісні особисті контакти зі своїми колегами у союзних арміях. Тож якщо на їхнє місце прийдуть нові люди, то впродовж певного часу слід встановити нові контакти. З іншого боку: Туреччина має другу за чисельністю армію серед країн-членів НАТО, і кожного генерала, якого нині звільняють, готовий замінити полковник, перебравши на себе його обов'язки. Певна річ, наразі я не бачу небезпеки розв'язання якоїсь війни, що може спалахнути в Туреччині. Але якщо ви вирішите позбавити посад керівництво збройних сил, багатьох співробітників сфери юстиції, академіків та викладачів, то одразу замінити їх буде нічим. А це означатиме, що функціональність окремих галузей постраждає.