1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

«Українські підприємці звикли до привілеїв»

15 листопада 2010 р.

Скасування частини привілеїв для підприємців, які сплачують єдиний податок, є справедливим. Таку думку в інтерв’ю Deutsche Welle висловив експерт Німецької групи радників при уряді України Рікардо Джуччі.

Рікардо Джуччі - експерт Німецької групи радників при уряді УкраїниФото: BE Berlin Economics

Deutsche Welle: Податковий кодекс, який у вівторок у другому читанні розглядатимуть депутати Верховної Ради, передбачає збільшення максимальної ставки єдиного податку з 200 до 600 гривень. Водночас верхня межа обороту для підприємців цієї категорії зменшується з півмільйона гривень на рік до трьохсот тисяч. Як Ви оцінюєте цей крок?

Джуччі: Платники єдиного податку - дуже привілейована група, до якої належать мільйони підприємців. Очевидно, ці привілеї треба скорочувати – з фіскальної точки зору. Але і з точки зору податкової справедливості. Ці люди платять значно менше податків, ніж інші підприємства. Це важко змінити, бо люди звикли до привілеїв.

DW: Сьогодні спрощеним оподаткуванням користуються підприємці будь-якої сфери. Чи варто обмежувати коло привілейованих підприємців?

Джуччі: Cпрощене оподаткування варто залишити лише для малої групи найдрібніших підприємців, таких як перукарі. Проблема у тім, що через недосконалість системи досі було дуже багато зловживань. Платник єдиного податку може виставити рахунок будь-якій фірмі – без наслідків для своєї звітності. Водночас, ця фірма могла сплатити по цьому рахунку і записати кошти у свої видатки, зменшивши таким чином оподатковуваний прибуток. Таким чином обидві сторони уникнули сплати податку. Це величезний потенціал зловживань. Як відомо, існують навіть тарифи на виставлення «липових» рахунків. Тому я вважаю, що замість єдиного податку потрібна інша форма полегшення для підприємців. Потрібна спрощена система податкової звітності – прості звіти про прибуток. Як і дрібні підприємці у Німеччині, українці можуть подавати короткі звіти з видатками і надходженнями. Це не важко. Саме так ми рекомендуємо зробити.

DW: Як часто, на Вашу думку, треба подавати такі звіти?

Джуччі: «У Німеччині подають звіти раз на рік. В Україні – раз на квартал. Це надто часто. Я вважаю, треба збільшити цей проміжок часу. Але проблема в іншому. Для тих, хто не користуватиметься спрощеною системою в Україні, передбачена ставка податку на прибуток у 15 відсотків. Це нормально. Але додатково на цих підприємців припадає 35 відсотків соціальних відрахувань. Загалом виходить 50 відсотків – це надто сильний шок. Тому для групи «фрілансерів» або самозайнятих осіб, на нашу думку, треба поширити єдиний внесок у пенсійний фонд у розмірі 300 гривень на місяць. Так само як сплачують підприємці, які працюють на єдиному податку. До речі, цю групу «представників вільних професій» варто розширювати.

DW: Хіба цієї категорії не існувало раніше?

Джуччі: Раніше під єдиний податок підпадали практично будь-які види підприємницької діяльності. Можливість реєструватися «фрілансером» була, але робити це було невигідно. Тепер ситуація міняється. Адже будучи платником єдиного податку у майбутньому не можна буде списувати кошти з податків, тому рахунки виставляти можна буде лише фізичним особам, тобто споживачам послуг.

DW: Автори Податкового кодексу планують суттєво знизити податок на прибуток підприємств. З 2011 року з 25 до 19 відсотків, а до 2014 року крок за кроком до 16 відсотків. Водночас, фінансове становище держави дуже скрутне. Де держава братиме гроші?

Джуччі: Треба визначатися із пріоритетами. На мою думку, у короткостроковій перспективі консолідація державного бюджету – найважливіша мета. Тому варто знижувати податки поступово, а не одразу з 25 до 19 відсотків. Це надто ризиковано з фіскальної точки зору. Подібна дискусія відбувається і в Німеччині. З одного боку, ми хочемо знизити податковий тягар і адміністративне навантаження на підприємства. А з іншого боку, як в Україні, так і у Німеччині, складна ситуація з державними фінансами.

 

DW: Чи не призведе можлива «дірка» у бюджеті до посилення «податкового терору»?

Джуччі: «Саме на цьому я хотів закцентувати увагу. Який сенс робити «подарунки» бізнесу, знижуючи ставки податків, якщо в результаті можливі дірки у бюджеті збільшуватимуть тиск на податкову інспекцію, яка шукатиме «де ж натрусити грошей»? Бізнесу немає жодного сенсу у такому зниженні податків. Краще трохи більше платити і мати спокій.

DW: За даними Світового банку, більше половини української економіки знаходиться «у тіні». Чи зарадить Податковий кодекс у тому, аби витягнути бізнес із «нелегального» сектору?

Джуччі: «У цьому сенсі внесок Податкового кодексу буде не вельми значним. Для малих підприємств навпаки може бути лише більша спокуса йти у тінь. Це станеться у тому разі, якщо малим підприємствам доведеться вести подвійну бухгалтерію. Аби цього уникнути, податкова звітність для цих підприємців має бути максимально простою, а внесок у пенсійний фонд – уніфікованим, як це і передбачено у кодексі. Головне, щоби малі підприємства не могли обходитися без професійних бухгалтерів. Інакше у них буде велика спокуса йти у тінь. У боротьбі з тіньовою економікою є значно важливіші речі, ніж Податковий кодекс. Тут потрібен перегляд системи соціальних внесків. Вони в Україні неймовірно високі. Лише працедавець відраховує у пенсійний фонд 33 відсотки від чистої зарплатні. Тому виникає велика спокуса занижувати витрати на зарплатню, аби заощаджувати на цих внесках. Тому, на переконання Німецької групи радників, без пенсійної реформи зміни у податковому законодавстві не дадуть суттєвого результату у боротьбі з тіньовою економікою. Податковий кодекс – це лише перший крок, хоча й важливий. Дуже скоро за ним має слідувати наступний крок – пенсійна реформа. Вона стане справжнім тестом для нового уряду, чи готовий він боротися з тіньовою економікою.

DW: Як можна змінити навантаження з боку пенсійного фонду?

Джуччі: Сьогодні мало працюючих мають утримувати багатьох непрацюючих. Потрібно піднімати пенсійний вік, а також зменшувати кількість тих, хто не сплачує внески у пенсійний фонд. Звісно, наважитися піднімати пенсійний вік уряду нелегко. Всі ж бачать, до чого може призвести такий крок – на прикладі Франції.

Розмову провів Євген Тейзе.

Редактор: Дмитро Каневський

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW