Deutsche Welle: Податковий кодекс, який у вівторок у другому читанні розглядатимуть депутати Верховної Ради, передбачає збільшення максимальної ставки єдиного податку з 200 до 600 гривень. Водночас верхня межа обороту для підприємців цієї категорії зменшується з півмільйона гривень на рік до трьохсот тисяч. Як Ви оцінюєте цей крок?

Джуччі: Платники єдиного податку - дуже привілейована група, до якої належать мільйони підприємців. Очевидно, ці привілеї треба скорочувати – з фіскальної точки зору. Але і з точки зору податкової справедливості. Ці люди платять значно менше податків, ніж інші підприємства. Це важко змінити, бо люди звикли до привілеїв.

DW: Сьогодні спрощеним оподаткуванням користуються підприємці будь-якої сфери. Чи варто обмежувати коло привілейованих підприємців?

Джуччі: Cпрощене оподаткування варто залишити лише для малої групи найдрібніших підприємців, таких як перукарі. Проблема у тім, що через недосконалість системи досі було дуже багато зловживань. Платник єдиного податку може виставити рахунок будь-якій фірмі – без наслідків для своєї звітності. Водночас, ця фірма могла сплатити по цьому рахунку і записати кошти у свої видатки, зменшивши таким чином оподатковуваний прибуток. Таким чином обидві сторони уникнули сплати податку. Це величезний потенціал зловживань. Як відомо, існують навіть тарифи на виставлення «липових» рахунків. Тому я вважаю, що замість єдиного податку потрібна інша форма полегшення для підприємців. Потрібна спрощена система податкової звітності – прості звіти про прибуток. Як і дрібні підприємці у Німеччині, українці можуть подавати короткі звіти з видатками і надходженнями. Це не важко. Саме так ми рекомендуємо зробити.

DW: Як часто, на Вашу думку, треба подавати такі звіти?

Джуччі: «У Німеччині подають звіти раз на рік. В Україні – раз на квартал. Це надто часто. Я вважаю, треба збільшити цей проміжок часу. Але проблема в іншому. Для тих, хто не користуватиметься спрощеною системою в Україні, передбачена ставка податку на прибуток у 15 відсотків. Це нормально. Але додатково на цих підприємців припадає 35 відсотків соціальних відрахувань. Загалом виходить 50 відсотків – це надто сильний шок. Тому для групи «фрілансерів» або самозайнятих осіб, на нашу думку, треба поширити єдиний внесок у пенсійний фонд у розмірі 300 гривень на місяць. Так само як сплачують підприємці, які працюють на єдиному податку. До речі, цю групу «представників вільних професій» варто розширювати.

DW: Хіба цієї категорії не існувало раніше?

Джуччі: Раніше під єдиний податок підпадали практично будь-які види підприємницької діяльності. Можливість реєструватися «фрілансером» була, але робити це було невигідно. Тепер ситуація міняється. Адже будучи платником єдиного податку у майбутньому не можна буде списувати кошти з податків, тому рахунки виставляти можна буде лише фізичним особам, тобто споживачам послуг.

DW: Автори Податкового кодексу планують суттєво знизити податок на прибуток підприємств. З 2011 року – з 25 до 19 відсотків, а до 2014 року – крок за кроком – до 16 відсотків. Водночас, фінансове становище держави дуже скрутне. Де держава братиме гроші?

Джуччі: Треба визначатися із пріоритетами. На мою думку, у короткостроковій перспективі консолідація державного бюджету – найважливіша мета. Тому варто знижувати податки поступово, а не одразу з 25 до 19 відсотків. Це надто ризиковано з фіскальної точки зору. Подібна дискусія відбувається і в Німеччині. З одного боку, ми хочемо знизити податковий тягар і адміністративне навантаження на підприємства. А з іншого боку, як в Україні, так і у Німеччині, складна ситуація з державними фінансами.

 

DW: Чи не призведе можлива «дірка» у бюджеті до посилення «податкового терору»?

Джуччі: «Саме на цьому я хотів закцентувати увагу. Який сенс робити «подарунки» бізнесу, знижуючи ставки податків, якщо в результаті можливі дірки у бюджеті збільшуватимуть тиск на податкову інспекцію, яка шукатиме «де ж натрусити грошей»? Бізнесу немає жодного сенсу у такому зниженні податків. Краще трохи більше платити і мати спокій.

DW: За даними Світового банку, більше половини української економіки знаходиться «у тіні». Чи зарадить Податковий кодекс у тому, аби витягнути бізнес із «нелегального» сектору?

Джуччі: «У цьому сенсі внесок Податкового кодексу буде не вельми значним. Для малих підприємств навпаки може бути лише більша спокуса йти у тінь. Це станеться у тому разі, якщо малим підприємствам доведеться вести подвійну бухгалтерію. Аби цього уникнути, податкова звітність для цих підприємців має бути максимально простою, а внесок у пенсійний фонд – уніфікованим, як це і передбачено у кодексі. Головне, щоби малі підприємства не могли обходитися без професійних бухгалтерів. Інакше у них буде велика спокуса йти у тінь. У боротьбі з тіньовою економікою є значно важливіші речі, ніж Податковий кодекс. Тут потрібен перегляд системи соціальних внесків. Вони в Україні неймовірно високі. Лише працедавець відраховує у пенсійний фонд 33 відсотки від чистої зарплатні. Тому виникає велика спокуса занижувати витрати на зарплатню, аби заощаджувати на цих внесках. Тому, на переконання Німецької групи радників, без пенсійної реформи зміни у податковому законодавстві не дадуть суттєвого результату у боротьбі з тіньовою економікою. Податковий кодекс – це лише перший крок, хоча й важливий. Дуже скоро за ним має слідувати наступний крок – пенсійна реформа. Вона стане справжнім тестом для нового уряду, чи готовий він боротися з тіньовою економікою.

DW: Як можна змінити навантаження з боку пенсійного фонду?

Джуччі: Сьогодні мало працюючих мають утримувати багатьох непрацюючих. Потрібно піднімати пенсійний вік, а також зменшувати кількість тих, хто не сплачує внески у пенсійний фонд. Звісно, наважитися піднімати пенсійний вік уряду нелегко. Всі ж бачать, до чого може призвести такий крок – на прикладі Франції.

Розмову провів Євген Тейзе.

Редактор: Дмитро Каневський