Карл Леммле (Carl Laemmle), на фото у першому ряду з тростиною, єврей зі Швабії, емігрував у 17 років до США, де спочатку на нього чекала низькооплачувана праця. Своє перше кіновиробництво він відкрив у 1910 році на східному узбережжі США. Відомим кіномагнатом Леммле став у Каліфорнії, де два роки потому була заснована Universal Studios, найстарійша з американських кіностудий.

Будучи кінопрокатчиком, він придумав сміливий маркетинговий хід: у початкових титрах фильмів, які розповсюджувала його фірма Laemmle Film Service, виконавців головних ролей називали поіменно, що у ті часи анонімних кіноакторів було нововведенням. У Голлівуді він робив зі своїх акторів та актрис "зірок", придумуючи їм, зокрема, гламурні імена та біографії.

Одна з провідних актрис Голлівуда Норма Ширер (на фото з Карлом Леммле) зіркою стала вже в іншій кінокомпанії, MGM, але її кар’єра в кіно розпочалася з епізодичної ролі в одному з фільмів Universal Studios. Леммле відчував потенційних зірок і знав, як їх розкрутити. Першими "продуктами" його "зіркового конвеєра" були легендарні Флоренс Лоуренс та Мері Пікфорд.

Після еміграції до США Карл Леммле не розірвав зв’язки з рідною Німеччиною і навіть відкрив у 1926 році німецький підрозділ студії. Приїздив він туди доти, поки націонал-соціалисти не оголосили його присутність на німецькій землі небажаною. На фото: у Берліні у 1929 році Карл Леммле (другий зліва) з донькою.

Карл Леммле спродюсував понад 400 фільмів. Продюсером антивоєнної драми "На Західному фронті без змін" (1930) був його син, Карл Леммле-молодший, якому Universal Studios дісталася як подарунок від батька. З обов’язками боса кіностудії молодший Карл не впорався, а ось екранізація роману Ремарка принесла кіностудії премію "Оскар", і ще один "Оскар" отримав режисер фільму Льюїс Майлстоун.

Фильм про "втрачене покоління", молодих чоловіків, які добровільно вирушили на фронт, натхненні шовіністичною пропагандою, у США став касовим хітом. У Німеччині "На Західному фронті без змін" сприйняли вороже не лише праві, які вважали драму образою честі німецького солдата. Продюсер та режисер були євреями - це викликало оскому у багатьох німців ще до 1933 року.

На початку 1930-х кіностудія Карла Леммле почала виробляти фільми жахів, які мали грандіозний комерційний успіх. Незабутні образи монстрів на кіноекрані створили Бела Лугоші у ролі Дракули та Борис Карлофф як Франкенштейн. Однією з перших у Голлівуді Universal Studios опанувала також жанр мультиплікації.

У 1936 році до американського консульства у Штутгарті ринув потік запрошень на ПМП для євреїв. Сторона, що запрошує, брала на себе зобов’язання компенсувати у разі необхідності витрати, пов’язані з їхнім перебуванням у Сполучених Штатах. Одним з тих, хто запрошував найактивніше, був Карл Леммле. Близько 300 єврейських родин зобов’язані йому своїм порятунком від знищення у концтаборах.

"Дядечко Карл" вкладав у кіностудію виключно власні, а не позичені кошти, розглядаючи Universal як родинний бізнес. За час Великої депресії і з переходом Голлівуда на звукове кіно фінансовий стан кіностудії сильно похитнувся. Леммле був змущений взяти кредит під права на студію, який не зміг віддати, тому втратив своє дітище у 1936 році.