"Зелена революція - економічне зростання без шкоди для екології" - книгу під такою назвою презентував цього тижня в Києві її автор - голова Фонду Генріха Белля Ральф Фюкс. DW вдалось поспілкуватись з німецьким політиком. Фюкс вважає, що розвиток відновлювальних джерел енергії може допомогти Україні вийти з кризи та позбутись енергетичної залежності від Росії.

Deutsche Welle: Пане Фюкс, Німеччина є одним з лідерів з використання альтернативних джерел енергії. Який саме досвід Німеччини міг би стати в нагоді Україні?

Ральф Фюкс: Неможливо застосувати німецький досвід в Україні один до одного, але для українців він був би корисним. Україна має величезний потенціал "зеленої енергетики": енергія води, біомаси, вітру, сонця. При цьому треба розуміти, що найголовніше джерело енергії в Україні - це скорочення використання, розбазарювання енергії загалом і підвищення енергоефективності.

Українська економіка споживає неймовірно багато енергії. Це стосується і теплової енергії у житловому секторі. Інвестиції сюди є надзвичайно вигідними і можуть давати хороші дивіденди. Відповідно в країни була б більша енергетична незалежність від імпорту газу та вугілля. Це б означала покращення екологічної ситуації в містах і відповідно покращення якості життя українців. І це б означало створення нових робочих місць. У Німеччині в цьому секторі працює 370 тисяч людей. Отже, "зелена енергетика" це не тільки екологія, а й економічний шанс.

Чому при всьому цьому потенціалі в Україні частка відновлювальних джерел в секторі виробництва електроенергії складає лише 0,2 відсотка?

Є кілька причин. Зокрема, існує багато упереджень щодо "зеленої енергетики", які існували й у Німеччині двадцять років тому. Великі енергетичні концерни, наприклад, тоді казали, що Німеччина може в кращому випадку виробляти "зеленої" електроенергії тільки вісім відсотків з відновлювальних джерел. Але сьогодні ми бачимо, що в Німеччині частка енергії виробленої з відновлювальних джерел вже сягає 30 відсотків. Інший фактор - зростання в Україні великих енергетичних концернів і політичного істеблішменту, які дуже завзято лобіюють інтереси компаній, котрі видобувають вугілля та газ.

У своїй енергетичній стратегії до 2020 року Україна, яка пережила Чорнобиль, робить ставку на атомну енергетику. Німеччина ж, навпаки, остаточно відмовилась від атомних електростанцій. Чому?

У ФРН остання атомна станція буде відключена від мережі в 2021 році з двох причин: через небезпеку таких станцій і дороговизну виробництва атомної енергії, зокрема через високі витрати на зберігання відпрацьованого ядерного палива. Атомна енергетика - це застаріла технологія. Хоча при цьому я розумію, що Україна не може прямо завтра відмовитися від експлуатації АЕС. Але це не означає, що треба збільшувати залежність від атомної енергетики.

Що Україна мала б зробити, аби привернути увагу інвесторів до розвитку відновлювальних джерел енергії?

Усе залежить від політичних умов. Важливий фактор - це надмірні субсидії для компаній, які видобувають газ та вугілля. Потрібні дуже чіткі політичні вказівки на розширення "зеленої енергетики". Потрібні чіткі гарантії з боку держави приватному сектору щодо підтримки цього сектору. Якщо будуть політичні рамки, то Україна отримає достатньо міжнародних інвесторів.

Чи можлива в Україні "зелена революція", про яку ви пишете у своїй книзі?

Так звичайно. В Україні є необхідність такої трансформації. І є великий потенціал для змін не тільки у вигляді ресурсів, а й у вигляді ноу-хау. Зараз в Україні жива активна дискусія, цікавий ландшафт стартапів, які працюють у цій сфері. І важливо створити в цій галузі привабливі умови та не забувати, що саме під час ось таких криз існують можливості почати ефективно працювати.