Deutsche Welle: Пане Фюкс, нещодавно німецька газета Süddeutsche Zeitung надрукувала вашу аналітичну статтю, в якій ви проголошуєте крах східноєвропейської політики Європейського Союзу. Що сталося?

Ральф Фюкс: Краху зазнала щонайменше політика демократизації, яка була стратегічною метою ЄС після падіння Берлінського муру та розвалу СРСР. Якщо сьогодні неупереджено глянути на країни Східної Європи та Кавказу, то треба визнати, що там посилюються авторитарні режими, які швидше є антиподом європейської моделі ліберальної демократії. Це стосується Білорусі, де існує жорстка диктатура. Це показали недавні президентські вибори. Але це справедливо і для України, де посилюється тенденції до реставрації авторитаризму, для країн Кавказу і для Росії. Моя основна теза полягає в тому, що в центрі цих авторитарних тенденції стоїть Росія. Це означає антидемократичну форму правління з керованими ЗМІ, сфальшованими парламентськими виборами, відсутністю справді незалежної юстиції.

Тенденції, про які ви говорите, не нові. Що вас спонукало поставити це питання зараз?

Це збіг подій наприкінці минулого й на початку нового року – брутальне придушення протестів демократичної опозиції в Білорусі, новий вирок у процесі над Михайлом Ходорковським і Платоном Лебедєвим у Москві, який чітко показав, що в Росії годі сподіватися на незалежну юстицію. Там ідеться про те, щоб вивести з гри будь-якого можливого суперника Путіна. Крім того, на Заході часто не помічають, що за політичним фасадом у Росії відбувається велетенський перерозподіл власності на користь можновладців.

Які інструменти впливу має Європейський Союз?

ЄС веде переговори про нову угоду про партнерство та співпрацю з Росією. Перспектива економічної співпраці має бути прив’язана до поступу в галузі правової держави й прав людини.

Ви говорите про небезпеку нового розколу в Європі на два табори: демократичний та авторитарний. Чи цей розкол уже відбувся? Якщо ні, як можна йому запобігти?

Я думаю, що тенденція до розколу посилилася. Говорити, що країни Східної Європи рухаються в бік європейської демократії, не можна. Тобто, справді намітився розкол. Для того, щоб змінити тенденцію, Європейський Союз має запропонувати чітку перспективу вступу до ЄС для всіх східноєвропейських країн, які хочуть рухатися в бік демократії. В тому числі для Росії, хоча на коротку перспективу я не вірю у можливість її членства в ЄС, а швидше в тісне економічне та політичне партнерство. Але таку перспективу треба пов’язати з дотриманням демократичних стандартів. По-друге, Європі треба більш послідовно співпрацювати з демократичними силами, які існують в усіх східноєвропейських країнах – з незалежним ЗМІ, недержавними громадськими організаціями та політичними акторами, що не є корумпованими.

Пане Фюкс, ви є членом правління Фонду Белля, що є близьким до німецької опозиційної партії "Союз 90/Зелені". Ця партія була кілька років при владі, один з її лідерів Йошка Фішер був міністром закордонних справ. Що завадило німецьким "Зеленим" наблизити до Євросоюзу Україну і, наприклад, запропонувати їй уже тоді чітку перспективу членства в ЄС?

"Зелені" найбільш активно серед німецьких партій виступають за розширення Європейського Союзу на Схід. Але тоді в уряді Ґергарда Шредера навколо цього питання точилися суперечки. Звичайно, існують сили, які побоюються, що ЄС може "надірватися" від розширення за рахунок країн з великою чисельністю населення. Я вважаю, що характер Європейського Союзу має змінитися, якщо його членами будуть, наприклад, 35 країн. Тобто, це різні рівні інтеграції. Мені б, звичайно, хотілося, щоб ми в ті часи проводили більш активну східноєвропейську політику, але уряд Шредера був зайнятий наслідками першої хвилі розширення ЄС на Схід та консолідацією всередині спільноти.

У ці дні виповнюється рік після приходу до влади в Україні президента Віктор Януковича. Відтоді країна стала ближчою до Росії, демократії стало менше – так кажуть опозиціонери та експерти в Києві. Відбулися зміни Конституції, представники опозиції кажуть, що їх переслідують органи юстиції. Дехто називає це "політичними репресіями". Європа здебільшого мовчить. Чим ви це пояснюєте?

Я думаю, що є різні причини. З одного боку, є певний опортунізм по відношенню до Росії. Росію не хочуть критикувати відкрито. Очевидно, що Росія має великий вплив на нинішній уряд в Україні. Водночас ЄС не готовий зробити Україні окрему пропозицію (щодо перспективи вступу). Я думаю, що Європейський Союз в останні роки втратив багато шансів. Хоча і в самій Україні політичні сили несуть за це відповідальність. Трагедією було те, що президент Віктор Ющенко і прем’єр-міністр Юлія Тимошенко не змогли знайти спільну мову. Вони поставили власний егоїзм вище за інтереси держави. Це уможливило повернення до старих часів. Але Європа більш-менш пасивно за цим спостерігала, замість того, щоб надати Україні політичну та економічну перспективу в ЄС.

Євросоюз, як ви кажете, досі поводив себе пасивно в Східній Європі. Що може його змусити змінити ставлення і розробити нову політику?

Події останніх років показали, що ця пасивна політика призвела до відходу інтересів ЄС у Східній Європі на другий план. Це стосується, наприклад, енергетичної політики. Росія систематично розбудовує свою енергетичну монополію в усьому регіоні. Це не може бути в інтересах Європи, так само, як і створення нового кола авторитарних країн, які дуже нестабільні. Моя теза полягає в тому, що стабільність та економічний добробут можливі лише якщо існує правова держава, плюралізм та політична свобода.

Останнє запитання пов’язане з подіями в Єгипті. Чи можливі такі заворушення в Східній Європі?

Я не думаю, що там можна очікувати швидкого повторення "оксамитових революцій". Там досить сильні консолідовані уряди. Крім того, в Східній Європі зовсім інша демографічна ситуація. В Єгипті дві третини населення віком до 30 років. Вони не бачать перспективи для себе. Це повстання від відчаю. Поки Росія може отримувати вигоду від своїх величезних запасів природних ресурсів, режим зможе втримати рівновагу. Не думаю, що можна очікувати швидких революційних змін. Треба підтримувати еволюційний процес, демократичні реформи зсередини.

З Ральфом Фюксом розмовляв Роман Гончаренко
Редактор: Захар Бутирський