Німецька телерадіокомпанія ARD показала ввечері 4 травня по 1 каналу телебачення Німеччини 44-хвилинний документальний фільм "Проданий футбол". Підзаголовок картини "Зепп Блаттер і влада ФІФА" говорить про те, що головною дійовою особою фільму є чинний президент Міжнародної федерації футболу. Попри попередні запевнення, він має намір балотуватися 29 травня на новий, п'ятий термін на цій посаді.

Прямий підкуп африканських функціонерів

Творці стрічки Роберт Кемпе та Йохен Лойфгенс не сумніваються, що 79-річний швейцарець Йозеф Блаттер доб'ється переобрання. Їхнє журналістське розслідування має на меті показати, що у Блаттера "все схоплено", і розкрити наявні у ФІФА корупційні схеми. При цьому в центрі уваги документалістів опиняються обставини голосування про проведення чемпіонатів світу (ЧС) з футболу в 2018 та 2022 роках у Росії та Катарі.

У Вашингтоні вони беруть інтерв'ю у Федри Аль-Маджид, яка працювала у заявочному комітеті "Катар-2022". Вона повторює зроблені нею декілька років тому заяви про те, що під час одного міжнародного конгресу в столиці Анголи Луанді була присутня при тому, як трьом представникам африканського континенту у виконкомі ФІФА пропонували спочатку по одному мільйону, а потім по півтора мільйони доларів за те, щоб вони проголосували за кандидатуру Катара.

Вона називає імена цих трьох функціонерів. Президент Африканської конфедерації футболу Ісса Хаяту і член виконкому ФІФА від Кот-д'Івуару Жак Анума відмовилися дати інтерв'ю німецьким журналістам. Нігерієць Амос Амаду говорить у фільмі: "Все це позаду, хай минуле лишиться минулим". І запевняє, що ніколи навіть не був у Луанді, при цьому автори стрічки показують фото, де він сидить у президії згаданого конгресу.

"Який збройний конфлікт?"

Однак на цей момент найбільш насущною проблемою для ФІФА, незважаючи на Катар, є Росія, вважають автори фільму. "Країна-господар Чемпіонату світу залучена у збройний конфлікт посеред Європи", - зазначають вони і в Москві ставлять генеральному директору оргкомітету "Росія-2018" Олексію Сорокіну питання, якою мірою цей конфлікт відбивається на підготовці до змагання.

"Який збройний конфлікт?", - перепитує англійською здивований співрозмовник. "В Україні", - уточнюють інтерв'юери. "Але ми чули, що там перемир'я. І мінські домовленості", - відповідає, посміхаючись, Андрій Сорокін. До того ж, продовжує він, йому незрозуміло, якою мірою ЧС в Росії може бути пов'язаний із будь-якими конфліктами в світі. "Якщо, звісно, не мати на увазі його магічного миротворчого впливу, який вже неодноразово дуже добре описував президент ФІФА Зепп Блаттер".

Зепп Блаттер і Володимир Путін чудово розуміють, що саме можуть дати одне одному, зазначають автори стрічки у закадровому тексті: "Блаттер отримає чемпіонат, під час якого практично не будуть критикувати ФІФА. А Путін отримає новий престижний проект… і можливість інсценувати свою могутність". Заради ЧС-2018, зазначається у стрічці, у Росії навіть ухвалили спеціальний закон, від якого, на думку авторів, постраждають будівельники спортивних споруд: "Цей закон обмежує фундаментальні права найманих працівників, критикують представники профспілок".

На вимогу ФІФА змінюється трудове законодавство

"Якщо закон залишиться, це буде означати, що робітники, пов'язані з ЧС, потраплять у рабську залежність від своїх роботодавців. Ті зможуть визначати розміри зарплат, скасовувати норми оплати понаднормової праці і тривалості відпусток", - попереджає Шеран Барроу, яка очолює в Брюсселі Міжнародну конфедерацію профспілок. Автори фільму зазначають, що закон підготував міністр спорту Росії Віталій Мутко, який користується великою довірою як Путіна, так і Блаттера.

"Цей закон дозволить нам виконати всі ті зобов'язання, які ми взяли на себе перед ФІФА", - говорить Віталій Мутко. У фільмі демонструються службові документи, в яких ця організація справді вимагає від організаторів ЧС "тимчасово скасувати чинне трудове законодавство". "Просто незбагненно, що ФІФА в принципі має можливість наполягати на тому, щоби цих робітників експлуатували", - обурюється Шеран Барроу.

Однак принизливі умови праці - не єдине, що споріднює Росію з Катаром, стверджують творці фільму. За ЧС-2018 голосували ті ж функціонери, що і за ЧС-2022. Олена Панфілова, що очолює російський відділ міжнародної організації по боротьбі з корупцією Transparency International, говорить в інтерв'ю англійською, що відвертого підкупу в переддень голосування могло і не бути: "Йдеться в таких випадках про інтереси, сфери впливу, обіцянки майбутніх контрактів. Все це теж корупційні діяння, тільки значно тонші. І розкрити їх набагато складніше".

"Газпром" віддячив контрактами

Автори фільму вказують на роль російської державної компанії "Газпром". Її було задіяно в подачі заявки, вона також з нинішнього року є партнером ФІФА. І саме вона запропонувала контракт одному з тих членів виконкому, котрий брав участь у голосуванні: Францу Беккенбауеру. Він посів місце спортивного посла "Газпрому".

У фільмі наводиться і інший приклад, поки що абсолютно невідомий, переконують документалісти. Кіпрська нафтова компанія Petrolina за лічені дні до голосування уклала контракт з одним із підрозділів "Газпрому". Автори фільму називають цю угоду скандальною, оскільки фірма належить члену виконкому ФІФА Маріосу Лефкаритісу.

"Ні, ні, ні. У нас нема ніяких домовленостей з "Газпромом". Абсолютно жодних", - запевняє він в Ларнаці знімальну групу. Інтерв'юери уточнюють: "Абсолютно жодних?". Підприємець відповідає: "Ні, ніколи". Тоді журналісти з увімкненою камерою показують йому документи. Після підписання контракту з компанією "Газпромнефть-Аэро" виручка Petrolina виросла на третину. Маріос Лефкаритіс перестає спростовувати ділові контакти з "Газпромом", але підкреслює, що російська компанія - лише клієнт, а не партнер.

До речі, додають автори фільму, Лефкаритіс мав справи і з Катаром. Одній з катарських держкомпаній він продав земельну ділянку на Кіпрі. За 32 мільйони євро. "Але це не має жодного зв'язку з тим, за кого чи за що я голосував, - запевняє кіпрський підприємець. - Ніхто не знає, як я голосував".