У Німеччині вже 20 років дискутують, сперечаються і сваряться щодо закону про імміграцію. І от, нарешті, він стане реальністю. Перший проект, який окреслює основні засади імміграційної політики, уже розроблений трьома міністерствами: внутрішніх справ, праці та економіки. Відомства погодили низку пунктів щодо полегшення в'їзду до країни іноземних фахівців. Адже в Німеччині бракує робочої сили: за даними економістів, йдеться про дефіцит близько 1,6 мільйона фахівців.

Саме тому бізнес активно підтримує розроблений законопроект: він є позитивним сигналом як для підприємств, так і для іноземних спеціалістів, заявив Ерік Швайцер (Eric Schweitzer), голова Федерального об'єднання торговельно-промислових палат Німеччини (DIHK). Закон має бути ухвалений так, щоб підприємства якнайшвидше змогли працевлаштувати тих фахівців з-за кордону, яких вони потребують.

Німеччина як імміграційна країна?

Чи є Німеччина імміграційною країною? Так, кажуть передусім Зелені та соціал-демократи. "Ні" - чути з боку консерваторів. Міграція - дуже суперечлива тема в Німеччині. І тому поява остаточно сформульованого закону про імміграцію потребуватиме ще чимало часу. Канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) також визнає: "З внутрішньополітичної точки зору для нас це дуже делікатне питання". Адже до Німеччини мають прибути люди, які бажають працювати тут тривалий час та яких потребуватимуть і через десятиліття. Тож ухвалюючи рішення щодо імміграції, зазначає канцлерка, слід шукати баланс між "сміливістю" та "розважливістю". Саме у партії Меркель довгий час існувало багато упереджень щодо імміграції.

"Гастарбайтери" для німецького економічного дива 

У 1950-60-их роках, у часи німецького економічного дива, підприємства потребували робочої сили. Тож уряд ФРН почав кампанію з вербування робітників з-за кордону. Перш за все, йшлось про дешеву робочу силу для роботи на конвеєрах. Відгукнулись мільйони бажаючих з Італії, Греції та Туреччини - так звані "гастарбайтери". Чого бракувало, так це довготривалої концепції щодо їхньої праці та перебування на території Німеччини. Відтоді і почалась дискусія що іммігрантів.

У 1973 році федеральний уряд призупинив цю програму. І тільки у 2000-му тодішній уряд під проводом соціал-демократів відновив її з метою запровадження "зеленої карти", перш за все, для запрошення на ринок праці Німеччини фахівців у ІТ-сфері. Відтоді робляться спроби на політичному рівні врегулювати питання міграції як такої та трудової міграції.

Прозоро і однозначно

Нинішній коаліційний уряд Християнсько-демократичного союзу (ХДС), Християнсько-соціального союзу (ХСС) та Соціал-демократичної партії (СДПН) у лютому цього року в коаліційній угоді передбачив розробку закону про імміграцію. У нинішньому законопроекті йдеться про те, що його норми орієнтуються на задоволення "потреб у кадрах нашої економіки", процедура залучення яких повинна стати більш прозорою і однозначною.

При цьому мають зникнути деякі обмеження. Так досі під час так званої перевірки пріоритетності необхідно було встановити, що на певне робоче місце не претендують місцеві робітники з ЄС. Крім того, працівники з-поза меж ЄС мали право на працевлаштування  переважно тільки на так звані "дефіцитні професії".

Соціал-демократам нині вдалось відстояти внесення у законопроект норми про те, що у майбутньому до Німеччини зможуть в'їжджати і ті, хто ще не отримав конкретної пропозиції роботи. Вони матимуть півроку часу для пошуку роботи в Німеччині, пояснює міністр праці Губертус Гайль (Hubertus Heil). "Необхідно також уможливити, щоб різного роду бюрократичні питання на кшталт визнання кваліфікації вирішувались уже в Німеччині", - зазначив Гайль. Адже це явно прискорило б процедуру працевлаштування.

Суперечка щодо прохачів притулку

Утім, уявлення про конкретні формулювання закону про імміграцію все ще дуже різняться. Прем'єр-міністр федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн Даніель Ґюнтер (Daniel Günther) з ХДС збагатив дискусію поняттям "перелаштування в інший ряд" (німецькою "Spurwechsel").  Йдеться про те, що, отримавши відмову, прохачі притулку в Німеччині могли б отримати шанс легально в'їхати в країну як робочі кадри. Щоправда, федеральна канцлерка налаштована скептично. Як пояснив речник уряду ФРН Штеффен Зайберт (Steffen Seibert),  "є різні правила щодо імміграції з гуманітарних причин та для робочих кадрів".

Соціал-демократи натомість позитивно сприйняли пропозицію "перелаштування в інший ряд".  Генсекретар СДПН Ларс Клінгбайль (Lars Klingbeil) зауважив: "Неприпустимо, щоб старанних доглядальників чи робітників забирали з підприємств та депортували". Для добре інтегрованих осіб, чиї прохання про надання притулку відхилили, але які мають дозвіл на перебування в країні з гуманітарних причин, такий механізм створив би нову перспективу. 

Деталі до кінця року

Профспілки та опозиційні партії критикують новий законопроект про імміграцію: мовляв, йому не вдається внести ясність у заплутані норми. Вільна демократична партія вимагає запровадження системи пунктів, як це практикують інші успішні імміграційні країни. Право-популістська "Альтернатива для Німеччини" висловлює побоювання, що йдеться лише про створення "чергової лазівки для імміграції в соціальну систему". А Ліві переймаються, що брак спеціалістів виникне в інших країнах, якщо Німеччина переманюватиме їх звідти до себе. 

Позитивною натомість наразі є реакція Зелених. Досі, вказують вони, ХДС та ХСС вперто не хотіли визнавати, що Німеччина - імміграційна країна. Тож добре вже те, що "на зміну рештками ідеологічної блокади в уряді, схоже, приходить реалізм".

Щоправда, цілковито згадану блокаду ще не усунуто. У наступні місяці партії ще запекло сперечатимуться щодо окремих пунктів законопроекту. Остаточну версію закону обіцяють представити до кінця року.