Німецьку блогерку звинуватили у підробці історичних фактів
Дмитро Вачедін | Вікторія Борисюк
3 червня 2019 р.
Німецька історикиня Марі Софі Гінґст вигадала загиблих у Голокості предків і ввела в оману меморіал "Яд Вашем". За розповіді про єврейську бабусю вона отримала звання "блогерка року".
Архів німецького міста Штральзунд звинуватив у фальсифікації німецьку історикиню і блогерку Марі Софі Гінґст (Marie Sophie Hingst). Зокрема, жінці закидають, що вона вигадала "єврейських предків", яких насправді не було, і відіслала до меморіалу пам'яті жертв Голокосту "Яд Вашем" в Єрусалимі список з 22 жертв Голокосту, яких не існувало насправді. Про цю історію повідомляє суботній номер журналу Der Spiegel, який вийшов 1 червня.
Марі Софі Гінґст почала вести блог, який має назву "Read on my dear, read on" у 2013 році під час стажування в Дубліні. У ньому вона неодноразово описувала свою єврейську бабусю та інших родичів, більшість з яких, за її словами, загинули в роки Голокосту. У 2017 році її нагородили званням "блогер року", число її абонентів сягало 240 тисяч осіб.
Блогерку часто запрошували модерувати круглі столи та дискусії, пов'язані з єврейською тематикою, зокрема, до товариства меценатів берлінського меморіалу пам'яті жертв Голокосту.
Вона співпрацювала з Центром єврейських досліджень імені Сельми Штерн та іншими організаціями, де неодноразово виступала від імені нащадків жертв Голокосту. За даними співробітників міського архіву Штральзунда, єврейські родичі історикині вигадані, а серед справжніх родичів немає нікого, хто був би жертвою Голокосту.
Дід Марі Софі Гінґст був протестантським священиком, його дружина - зубним лікарем протестантського віросповідання.
Блог Марі Софі Гінґст містив низку протиріч та історичних неточностей, на які звернули увагу професійні історики, зокрема фахівець з генеалогії. З'ясувалося, що і в написаній нею для видання Die Zeit статті про сирійських біженців у Німеччині міститься низка очевидно вигаданих фактів, на які звернули увагу читачі. Під тиском фактів історикиня визнала, що частина викладених в блозі фактів є "літературою".
За даними Der Spiegel, ці фальсифікації не є кримінальним злочином, але залишаються "скандальним фактом". Сама блогерка заявила, що, вигадуючи історії про єврейську бабусю, вона прагнула отримати не матеріальну вигоду, а намагалася врятуватися від депресії і самотності, перебуваючи в Дубліні.
Якби єврейська дівчинка в 1944-му мала Instragram (06.05.2019)
01:53
This browser does not support the video element.
Табір смерті "Аушвіц"
27 січня в Німеччині та у світі згадують жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянські війська звільнили найбільший нацистський табір смерті "Аушвіц-Біркенау" поблизу польського міста Освенціма.
Фото: DW/D.Bryantseva
Ворота з написом "Праця звільняє"
Вхід на територію колишнього концтабору "Аушвіц 1". Комплекс поблизу польського міста Освенціма складався з трьох головних таборів: "Аушвіц 1", "Аушвіц 2" та "Аушвіц 3". Перший табір, який створили 1940 року, згодом став адміністративним центром усього комплексу. Охороняли в'язнів війська СС з дивізії "Мертва голова".
Фото: DW/D.Bryantseva
В одному з адміністративних приміщень
Ув'язнені табору "Аушвіц 1" повинні були працювати. Виснажлива робота і недоїдання стали причиною загибелі багатьох бранців.
Фото: DW/D.Bryantseva
В одній з камер
Ув'язнених морили голодом та запроторювали до камер, де було місце тільки стояти. А ще - кидали в герметичні карцери, в яких люди помирали від нестачі повітря, а також катували та розстрілювали. У 1941 році в таборі "Аушвіц 1" провели досліди з отруєння групи ув'язнених газом. Результати назвали успішними…
Фото: DW/D.Bryantseva
Нашивки
Ув'язнених в концтаборах поділяли на різні категорії, відповідно до яких вони повинні були носити нашивки на уніформі. Наприклад, рожевий трикутник - гомосексуал, червоний - політв'язень. Така нашивка, як на цій фотографии, свідчила про єврейське походження бранця.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір "Аушвіц 2"
Бараки майже не збереглися. Більшість з них нашвидкоруч збивали з дошок та колод. Про те, що тут були бараки, зараз нагадуються тількі димарі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Всередині барака
В одноповерхових дерев'яних бараках табору "Аушвіц 2" утримували сотні тисяч євреїв, поляків, росіян, українців, білорусів, синті та ромів, а також ув'язнених інших національностей.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір смерті
Новоприбулих ділили на дві групи. Тих, кто потрапляв в першу групу, а їх була більшість, практично одразу відправляли в газові камери. Така доля чекала на всіх, хто був непридатний до виснажливої роботи: дітей, жінок, людей похилого віку...
Фото: DW/D.Bryantseva
Рабська праця
Друга група ув'язнених вирушала на примусові роботи - на різноманітні промислові підприємства. Більшість з них помирали від виснажливої праці, жорстоких побоїв та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
До "медиків"
Ще одну групу новоприбулих в "Аушвіц 2" відсилали до місцевих "лікарів", які проводили над бранцями експерименти.
Фото: DW/D.Bryantseva
Обслуга
Частина жінок в таборі "Аушвіц 2" безпосередньо підпорядковувалась нацистам, які використовували їх як рабинь.
Фото: DW/D.Bryantseva
Голокост
Коли розповідають про табір смерті "Аушвіц-Біркенау", перш за все мають на увазі "Аушвіц 2". Саме на його території нацисти започаткували практику масових вбивств у небачених доти масштабах. Саме тут було знищено понад мільйон євреїв.
Фото: DW/D.Bryantseva
Дорога смерті
Ув'язнених привозили в "Аушвіца" у переповнених товарних вагонах. Багато хто помирав дорогою - від холоду, голоду та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
В музеї
В музеї на місці табору "Аушвіц-Біркенау" можна побачити вцілілі речі бранців, а також архівні фотографії.
Фото: DW/D.Bryantseva
Печі, в яких спалювали тіла
В "Аушвіці" були як газові камери, так і крематорії. Коли потужностей крематоріїв не вистачало, тіла отруєних газом людей спалювали у ровах.
Фото: DW/D.Bryantseva
Величезна територія
"Аушвіц 3" - це група невеликих таборів, що створювалися при фабриках і копальнях навколо усього комплексу. Трудові табори регулярно відвідували лікарі, які відбирали слабких і хворих для газових камер.
Фото: DW/D.Bryantseva
Звільнені
27 січня 1945 року майор Анатолій Шапіро одним з перших увійшов у Освенцім. Його загін з боями прорвався до концтабору і розмінував підступи до нього. Командир Шапіро відкрив ворота табору смерті "Аушвіц 1" та звільнив в'язнів.
Фото: DW/D.Bryantseva
Що було далі
Після звільнення концтабору радянськими військами частину бараків і будівель "Аушвіца 1" стали використовувати як шпиталь для ув'язнених. Згодом до 1947 року частину табору переобладнали на в'язницю НКВС та міністерства громадської безпеки Польщі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Державний музей "Аушвіц-Біркенау"
1947 року на території колишнього табору смерті організували музей, а у 1979 році меморіальний комплекс внесли у перелік Світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку в музей приїжджають сотні тисяч людей з усього світу.
Фото: DW/D.Bryantseva
Пам'ятна плита
Табір звільнили 27 січня 1945 року радянськими військами. В наш час 27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Фото: DW/D.Bryantseva
Число жертв
Точну кількість загиблих у "Аушвіці" з'ясувати неможливо, оскільки багато документів знищені. Більшість сучасних істориків вважають, що в "Аушвіці" знищили майже півтора мільйона людей. Більшість із них - євреї.