У наступне десятиріччя поступово мають вивести з експлуатації останні з дев’яти ще діючих у ФРН атомних електростанцій. Принаймні такі зобов'язання взяв на себе німецький уряд. Поки цього не станеться, слід рахуватися з потенційними небезпеками, пов'язаними з цим установками. І навіть після виведення з експлуатації потрібні ще роки, перш ніж говорити про повну безпечність таких установок. Про це йдеться в дослідженні Єврокомісії, деталі якого стануть відомі в середині жовтня.

Серед недоліків німецьких АЕС критикується насамперед недосконала система сповіщення та безпеки на випадок землетрусів. Крім того, експерти ЄС не побачили втілення міжнародних директив у разі надзвичайних ситуацій.

Німецьке міністерство довкілля бачить ситуацію інакше. Воно обмежилося поки що лише скупим коментарем, що не має претензій до тутешніх атомних установок ані щодо систем охолодження води, ані на предмет електропостачання, ані через відсутність кризових заходів.

У свою чергу, енергоконцерни, що експлуатують АЕС на території Німеччини, звертають увагу на те, що у сейсмічно небезпечних регіонах ФРН атомних установок майже немає. Винятком була хіба що АЕС "Бібліс", яку після численних перебоїв таки закрили. Щодо інших критичних пунктів речник німецької атомної промисловості запевнив, що всі важливі вимоги в плані безпеки дотримані.

Проблеми з модернізацією

Щоправда, останній інцидент на ще діючій АЕС у Брокдорфі в Нижній Саксонії засвідчив, які саме проблеми з технічним обслуговуванням мають на увазі критики. Нещодавно ця атомна установка на тривалий час залишилася без струму, оскільки техніки намагалися замінити старе джерело живлення на нове. Старі АЕС потребують поетапної модернізації. Утім, нерідко це завершується тим, що старі аналогові системи не хочуть підтримувати нові цифрові.

Згідно зі звітом Товариства з безпеки атомних установок та реакторів у Кельні обсягом на понад сто сторінок, на німецьких АЕС регулярно виникають якісь технічні несправності під час планових техоглядів чи модернізації. То кабелі прокладено не там, де потрібно, то нові розетки не відповідають нормам безпеки тощо. Як зазначається у звіті, часто після таких робіт виникають проблеми із запуском АЕС у звичному режимі.

Безпека від терору і не снилася…

З огляду на попередню інформацію, Єврокомісія у своєму звіті не досліджувала проблему антитерористичної безпеки. Утім, це не означає, що з цим все гаразд. Радше навпаки. На критику наражаються як уже розроблені заходи захисту від, приміром, умисне скерованого на АЕС літака чи бронепробивної зброї, так і їхня цілковита відсутність. Серед пропозицій – потовщення захисних стін захисного бетонного ковпака над реакторними блоками на два-три метри, колючий дріт під високою напругою, автоматичне програмування всіх літаків на зміну курсу в разі наближення до АЕС або ж установки з розсіювання туману довкола них.

Які саме з цих заходів були втілені і наскільки вони ефективні – про це мовчать усі задіяні сторони: оператори АЕС, енергоконцерни, наглядові установи, міністерство довкілля і навіть Товариство з безпеки атомних установок та реакторів. Адже це – інформація суворо секретна. Не мовчать лише захисники довкілля, які прямим текстом стверджують, що жодна з німецьких АЕС не захищена від падіння літака. Навіть невеликий літальний апарат може спричинити чималу шкоду. Критикують вони й захист від пожеж, які можуть підступити зовні. Також недостатньо, на думку критиків, німецькі АЕС захищені від стихійних лих, приміром, землетрусів чи повеней.

За принципом "може, омине"

З 1965-го року в ФРН було зафіксовано понад п'ять з половиною тисяч проблемних ситуацій на АЕС. Аби їх не ставало ще більше, енергетичні концерни мають подбати про переоснащення. До цього їх зобов'язує навіть вирок Вищого адміністративного суду ФРН. Щоправда, з приписом, що кошти на це мають бути в "пропорційному" обсязі. У більшості випадків власникам АЕС кошти на модернізацію видаються "непропорційно" високими.

Енергетичні концерни також охоче посилаються на дослідження ризиків. Згідно з одним з них, підготовленим Товариством з безпеки атомних установок та реакторів у 1989 році, велика аварія з тяжкими наслідками у Німеччині можлива лише раз на 33 тисячі років.