Більше п’ятдесяти стрічок з Німеччини демонструють у різних програмах Міжнародного кінофестивалю "Молодість", що стартує у суботу, 19 жовтня. Добірку німецького відеоарту покажуть у рамках Cinergy – вже традиційної для фестивалю позаконкурсної програми експериментального кіно 26 жовтня. Як розповів DW програмний директор 43-ої "Молодості" Денис Нікітенко, цьогоріч, обираючи фільми, зосередились на експериментах з уявою і свідомістю. Ці відео є перехідною ланкою між кіно та суміжними видами мистецтва й відтворюють етапи еволюції кіномови, пояснюють організатори.

Хто хоче розладу зору?

"Химерні інтимні твори, засновані на психіатричних діагнозах, розладах зору, снах" – саме так на фестивалі анонсують добірку з восьми фільмів німецького відеоарту й експериментального кіно. Програму, що стала результатом експерименту Німецької асоціації короткометражного кіно добирав куратор й митець Бйорн Мельгюс (Німеччина – Норвегія). Він планував завітати до Києва, але не зміг, тож програму представлятиме режисерка одного з фільмів програми – Яра Шпетт.

Шпетт мешкає у Берліні, а її роботи – експеримент з різними моделями документалістики та відеопоказами у контексті суспільно-політичних подій. Її фільм "Спогади збагачено", що покажуть у Києві, – дослідження родинної історії, яке авторка провела в Мюнхені та Салоніках. Роботу створено для показу на двох екранах.

На перетині кіно і живопису

Фестивальні менеджери запевняють, що колекція такого німецького відеоарту ставить під сумнів глядацькі звички і намагається їх зламати. Деяким стрічкам з цієї добірки вдалось прорватись до арт-галерей, але, як каже Нікітенко, там вони зблідли серед "білих стін", адже такі картини потребують великого екрану. На думку Нікітенка, таке кіно цікаве молодим і вже досвідченим режисерам так само, як і любителям експериментів на загал.

Кінокритик Олександр Гусєв вважає, що у таких робіт і справді є глядачі в Україні, щоправда, небагато."Припускаю, що це передусім всеїдні поглиначі кінематографічних широт, а ще ті, хто любить сучасне мистецтво, яке існує на кордоні кіно і живопису", – коментує кінознавець. Він переконаний, що така аудиторія у Києві є, адже, наприклад, чимало людей у PinchukArtCentre і Мистецькому Арсеналі цікавляться інсталяціями. Гусєв каже, що покази німецького відеоарту – гарна нагода потрапити "на екскурсію на чужу територію".

На погляд кінокритика Ігора Грабовича, така добірка є цікавою і показовою з двох причин. За його словами, фільми програми Cinergy досліджують дуже індивідуальні історії і навіть індивідуальні стани, причому часто йдеться про спотворене чи частково нетрадиційне візуальне сприйняття. Це, на думку критика, вже приваблює, адже ми живемо у світі візуального, але тут важливим є момент поєднання традиційного німецького доскіпливого погляду з цілком універсальною темою. Кінознавець звертає увагу, що усі ці фільми є "авторським поглядом на авторське" , а нині нечасто можна зустріти таке поєднання.

Тим, хто не хоче експериментів

Інші, можливо, більш звичні німецькі фільми можна буде переглянути у конкурсі – повнометражних і студентських фільмів, у окремій програмі німецькомовного кіно German Wave, а також у програмі "Довгі ночі короткого метру: Німеччина". А ще у програмі фільмів на тему гомосексуальності "Сонячний зайчик" та окремої позаконкурсної - "Кіно поза кордонами". Фестиваль триватиме у Києві до 27 жовтня.