У великому старовинному будинку в селі Утерланде, неподалік Бремерхафена, що на березі Північного моря, живе бабуся-художниця Гельке Дейхманн. Щоліта до неї в гості приїздять п’ятеро молодих музикантів з України. Вони допомагають їй по господарству, готують смачні страви та дають джазові та класичні концерти для бабусиних друзів та знайомих у її садку.

Понад десять років тому її друг випадково перестрів у Варшаві вуличних музикантів з України та запросив їх до себе в гості. Відтоді візити випускників Львівської консерваторії до Німеччини стали доброю традицією. Чотири роки тому друг тяжко захворів і музикантами стала опікуватися Гельке.

«Дуже люблю музику і тих людей, які її створюють, - зізнається вона.- Я організовую домашні концерти, як подарунок для жителів Утерланде, на які приходять друзі та друзі друзів, і вони безкоштовні. Але їм може сподобатися гра, вони можуть замовити виступ у себе на дні народження, весіллі або на одному із численних літніх фестивалів», – розповідає Дейхманн, яка дозволяє музикантам безкоштовно жити у неї вдома. Також вона допомагає їм із візами в Німеччину.

Канікули чи заробітки?

Наприкінці липня у регіональному німецькому виданні Nordsee Zeitung вийшов матеріал про українських музикантів, які граюють на духових інструментах і шукають роботу на півночі Німеччини. Олександр Ющук, Сергій Мартинов, Павло Муха, Олег Петришин та Юрій Козар вже мають декілька замовлень на це літо, проте відкриті до нових пропозицій від німецьких меломанів. Гельке розповіла, що у газеті помилилися, а музики зі Львова приїздять до неї не на роботу, а на місячні літні канікули і просто залюбки грають для німців.

Тим не менш, графік на серпень у музикантів майже повністю розписаний: «Після безкоштовного концерту для друзів господині або на фестивалі виникають ситуації, коли бенд можуть замовити на весілля, день народження. Чому би й ні? Зрештою, цікаво побувати на німецькому дні народження або весіллі», – розповідає тромбоніст Сергій Мартинов, який у Львові грає у симфонічному оркестрі. Склад команди змінюється, але щороку п’ятеро українських музикантів точно проводять місяць влітку на березі Північного моря.

В Німеччині більше цінують класику

«Мої гості понад усе полюбляють діксі, джаз та популярну класичну музику. Для мене бенд грає відому пісню Лале Андерсен «Лілі Марлен», але українські композиції я теж слухаю залюбки. А ще – хлопці готують для мене чудові українські страви. Сама я не люблю куховарити, я ж художниця!», – жартує Гельке.

Павло Муха, який грає на трубі, у розмові з DW поділився своїми враженнями від німецької публіки – на його думку, слухачі тут набагато більше цінують класичну музику та розбираються в ній, ніж українські. «Тут багато добрих людей, які люблять нашу музику. Вони нас не жаліють, ми ж не приїхали сюди щось просити, ми приїхали виступати», – розповідає Муха.

«Про репертуар ми домовляємося заздалегідь. Цікаво, що німці українську музику, переважно фольклорну, нормально сприймають. Сьогодні ми грали «Смереку» – людям подобається! Класику німці люблять і знають більше, ніж в Україні. Шкода, бо це є наша професія, і нас в Україні не завжди оцінюють і просять грати шансон», – говорить Муха, який вже п’ятий рік поспіль приїздить грати в Німеччину.

В селі вже всі впізнають музикантів з українського «Лемберга». Майке Папа із Утерланде, слухачка і шанувальниця українського духового бенду, п’ятий рік поспіль відвідує їхні виступи. «Це музика відповідає моєму смаку. На концертах завжди приємна атмосфера, це дуже хороший привід побачитися з односельчанами», – говорить Папа після виступу гурту.

Найкраще – вдома

Окрім концертів на святах та фестивалях в околицях Бремерхафену, музикантів також запрошували кілька разів на виступи у складі оркестрів у Гамбурзі та Бремені. «Хтось їде на рибалку, хтось зустрічається з друзям, а ми – в німецьке село. Це дуже гарна можливість змінити обстановку – пограли, попили німецького пива, поїли німецьких сосисок, поспілкувалися з людьми, поїхали додому. Це такий відпочинок, який не потребує затрат грошей. Сімейних грошей я не витрачаю, і це добре», – говорить тромбоніст Мартинов, який вже вдруге в Утерланде.

Трубач Олег Петришин із Львівської національної музичної академії вперше грає в цьому колективі, але вісім років поспіль приїздить на сезонну роботу в різдвяний цирковий оркестр неподалік Штутгарта. «В Україні є стереотип, що все, що не є українським, є кращим. Як на мене, і в Україні є дуже хороша публіка. Де б я не їхав, чи на два дні, чи на три тижні, завжди хочеться додому. Вдома чекає дружина і двоє дітей. І я постійно передзвонююся з ними, питаю, як вони там, чи здорові, чи грошей вистачає», – говорить музикант, який багато бував за кордоном, але найбільше любить виступати в Україні.