Гольстинські ворота - цей символ Любека не можна уявити собі без святкового блиску на Різдво. Незважаючи на те, що різдвяний ярмарок скасували, поруч із брамою встановили ялинки та прикрасили їх яскравими гірляндами.

Центри німецьких містах перед Різдвом традиційно постають у святковому вбранні, як, наприклад, Юнгфернштіг - одна із центральних вулиць Гамбурга. Різдвяних ярмарків не буде й тут, але натомість по всьому місту встановили окремі ятки, де можна купити, наприклад, різдвяні ласощі або прикраси, виготовлені народними майстрами.

Різдвяні ярмарки скасовані й у Люнебурзі, що в Нижній Саксонії. Заради збереження різдвяного настрою в часи пандемії COVID-19 у місті вирішили не обмежуватися лише яскравими гірляндами, але ще й освітили цілі будівлі.

Німецька столиця відома своїми різдвяними ярмарками, які тут, як правило, відбуваються майже в кожному районі міста. Але нинішній коронавірусний рік є винятком із цього правила. Однак по-різдвяному освітлені бульвари у берлінців не змогла відібрати навіть пандемія. На фото: Тауенцінтштраcсе, що в західній частині Берліна, яка вважається одним із найдорожчих у Німеччині місць.

Інколи вистачає однієї скромної ялинки, аби нагадати про Різдво. Ретельно і з любов'ю відреставрований середньовічний центр вестфальського міста Мюнстер з його й без того святково таємничою атмосферою більшого й не потребує.

Також західнонімецький Бохум засяяв святковими вогнями. У центрі міста чимало порожніх приміщень, де колись були крамниці. Деякі з них вирішили здати в оренду власникам різдвяних яток.

Порожні просторі площі з поодинокими ялинками замість веселої тисняви на галасливих різдвяних ярмарках - типова картина для німецьких міст у передріздвяний час 2020 року. Агустусплац - найбільша площа Лейпцига - не є винятком. Єдина втіха, якщо, звичайно, це ще можна назвати втіхою: заздалегідь підготовлені для цьогорічного різдвяного ярмарку чашки можна придбати онлайн.

Скасували також різдвяний ярмарок в Ерфурті. Цього року він мав стати ювілейним - 170-м. Зате тепер можна безперешкодно насолоджуватися різдвяною ялинкою та традиційною різдвяною пірамідою, встановленими на площі перед собором.

Одинока ялинка на центральній площі Франкфурта-на-Майні Ремерберзі нагадує, що й тут різдвяний ярмарок став жертвою коронавірусу. До речі, ялинку заввишки 21 метр до банківської метрополії цього року привезли з Австрії. Там її довелось зрубати через роботи, пов'язані з розчищенням русла одного зі струмків.

У Майнці - столиці федеральної землі Рейнланд-Пфальц - вирішили заповнити незвичну порожнечу на площі перед кафедральним собором, що має тисячолітню історію, різдвяними гірляндами, аби хоч якось врятувати передріздвяну атмосферу.

Крісткіндлесмаркт ("ринок Малюка-Ісуса") у Нюрнберзі - найстаріший у Німеччини. І 2020-го з балкону церкви Фрауенкірхе (на фото) його мав відкрити Малюк-Ісус. На цю роль раз на два роки обирають дівчат віком від 17 до 19 років. Після скасування ярмарку дівчина, яка грає Малюка-Ісуса, сказала: "Не віддавайте цю радість. Є так багато всього, що нам приносить радість, щастя й тепло".

Замість різдвяного ярмарку в центрі Штутгарта можна побачити величезні світлові скульптури, серед них - і здибленого коня, зображення якого містить герб міста. 33 ятки, які мали стояти скупчено на ярмарку, встановили в різних куточках центральної частини Штутгарта.

Різдво в Німеччині не уявити без різдвяних ярмарків. Так само годі уявити різдвяний ярмарок без глінтвейну. Для багатьох сьорбнути взимку гаряченького солодкого напою із червоним або білим вином та прянощами, а нерідко навіть із додаванням шнапсу - головна принада ярмарку. За рік німці випивають близько 40 мільйонів літрів глінтвейну.

Дрезденський різдвяний штолен - традиційний кекс, що випікають з великою кількістю горіхів, сухофруктів і цукатів та посипають прянощами і цукровою пудрою. За переказами, спочатку цей вид різдвяної випічки виготовлявся лише з борошна, дріжджів і води. У 1491 році Папа Римський дозволив дрезденцям вживати під час посту масло й молоко. Відтоді пекарі використовують для штолена й жирні інгредієнти.

Найвідоміші німецькі пряники - нюрнберзькі. Традиції виготовлення цих ласощів налічує вже 500-річну історію. Випікають їх з борошна, цукру, вершкового масла, меду та прянощів. Кажуть, що чимало прянощів, котрі містять ці пряники, добре впливають на шлунок. Починаючи від 1996 року, нюрнберзькими можуть називатись тільки ті пряники, які справді вироблено в Нюрнберзі.

Конкуренти нюрнберзьких пряників - ахенські принти - родом з Ахена й бувають м'якими або твердими. Назва походить від нідерландського "prent" - "відбиток, картинка". Спочатку інгредієнтами були борошно, вода, мед і прянощі. На початку 19-го століття пекарі замінили дорогий мед дешевим видом цукру і сиропом з цукрових буряків. Приблизно в 1860 році пряники вперше стали покривати шоколадом.

Ці вже звичні для передріздвяного часу в Німеччині солодощі готують у великих казанах, де змішаний з чистим цукром мигдаль досить довго смажиться, аж поки горішки не вкриваються прошарком карамелі. Смажений зацукрований мигдаль став невід'ємною частиною німецьких різдвяних ярмарків.

Кожен німець з'їдає за рік у середньому дев'ять кілограмів шоколадних виробів. Певна частина цієї кількості припадає, звісно, на шоколадних Дідів Морозів. У Німеччині до кожного Різдва їх виготовляють понад 100 мільйонів штук. Перші шоколадні "бородані" з'явилися вже 1820 року й тоді вони не були порожнистими.

Сьогодні традиційний різдвяний вінок у ФРН має чотири свічки, які по черзі запалюють щонеділі під час адвенту - передріздвяного періоду в католицькій і лютеранській традиції. Утім, перші вінки робилися з дерева, а свічок було 24. Його винахідником вважають протестантського вихователя Гінріха Віхерна. 1839 він виставив його перед підопічними, аби ті рахували, скільки днів лишилося до свята.

Традиція ярмарків перед Різдвом у Німеччині сягає своїм корінням у пізнє середньовіччя. Але тоді люди приходили на них не попити глінтвейну, як зараз, а затоваритися продуктами харчування на всю зиму. Пізніше право продавати свої товари на таких ярмарках отримали також різноманітні ремісники, продавці іграшок і солодощів. Сьогодні різдвяні ярмарки можна знайти по всьому світу.

На зиму, яку в Німеччині довгий час сприймали радше як сіру й сувору пору року, в 19-му столітті почали дивитися по-іншому. В ній частіше почали бачити щось радісне і романтичне. Це видно навіть по сніговиках. Якщо раніше їх часто представляли чимось лютим і гнівним, то сьогодні вони здебільшого посміхаються - і з подвір'їв, якщо на вулиці сніг, і як прикраси на різдвяних ялинках.

Ялинка, під якою заховані подарунки до Різдва, довгий час лишалася святковою принадою, яку могли собі дозволити лише заможні німці. Лише після того, як у 19 столітті в країні почало з'являтися дедалі більше штучних хвойних лісів, зростала і кількість родин, які могли собі дозволити деревце перед Різдвом. З Німеччини традиція пішла по всьому світу. На фото - різдвяна ялинка в 2015 році в Токіо.

В середньовіччі подарунки німецьким дітям приносив Святий Миколай 6 грудня. Але з приходом реформації протестанти почали противитися цій традиції поклоніння святому. Тому не виключено, що перенесенням подарункової традиції в Німеччині на Святвечір - 24 грудня - треба завдячувати реформатору Мартіну Лютеру. Адже саме з тих часів подарунки дітям почав приносити Chistkind (Малюк-Ісус).

Сьогодні більшість німецьких дітей щороку чекає на роздачу подарунків перед Різдвом. Сам процес німецькою називається "Bescherung". На середньонімецькому діалекті це слово означає щось "роздавати від Бога". Тобто подарунки початково представляли як щось, дане Богом - дари Христоса. У малюка-Ісуса з подарунками й сьогодні вірить багато німців, принаймні, маленьких.

Якщо впродовж усього року німецькі церкви радше небагаті на відвідувачів, то на Різдво в них може бути навіть не проштовхнутися. Різдвяна служба опівночі має навіть окрему назву в німецькій - Christmette. Слово "mette" з латини означає "вранішній". До 18 століття різдвяні служби в Німеччині проводили рано вранці 25 грудня. І хоч часові рамки посунулися, сама церемонія залишилася майже незмінною.

Традиція невеличких театральних вистав до Різдва у виконанні акторів-аматорів має історію довжиною в століття. Раніше до них входили різноманітні біблійні сцени, як, приміром, вигнання Адама і Єви з раю. Та згодом все сфокусувалося на історії власне народження Ісуса Христа, що лягло в основу сьогоднішнього традиційного німецького вертепу.

Дехто в Німеччині пов'язує святкування Різдва із запеченим гусаком. Інші -з простішими в приготуванні стравами на кшталт традиційних для німецької кухні картопляного салату й сосисок. Раніше гусак був традиційним лише для заможних родин, простому народові залишалося навіть на свято обходитися простішими стравами. Нині у більшості є вибір, але зробити його почасти нелегко.

12-денний період між Різдвом (25 грудня) та святом богоявлення, або трьох королів (6 січня), називають "волохатими ночами" (Raunächte). Німецьке "rau", яке нині означає "суворий", "грубий", в цьому разі не має нічого спільного з суворістю морозної зими, оскільки походить від середньонімецького "волохатий". Згідно з народним повір'ям, по ночах у цей час всюди літають волохаті демони.