"Вельмишановний пане Хрущов, негайно припиніть ядерні випробування"

П'ятдесят років тому, на Великдень, німці провели перший марш за мир та проти гонки озброєнь. Рух протесту виник у Рейнсько-Рурському регіоні, де в минулому сталеливарні концерни виробляли зброю війни. Віллі Гофмейстер був учасником перших маршів.

"Вельмишановний пане Хрущов,- написав керівнику радянської держави центральний комітет великодніх маршів у 1962 році.- Просимо Вас невідкладно припинити ядерні випробування в СРСР". Такого ж листа отримав і американський посол у Бад Ґодесберґу (район Бонна): "З глибокою журбою беремо до уваги, що тепер і Америка відновила широкомасштабні випробування ядерних озброєнь".

Листи зачитувались на демонстраціях, коли німецькі громадяни, побоюючись атомної війни, виходили кожен рік на Великдень на марші протесту. 70-річний Віллі Гофмейстер пригадує перші виступи на початку шістдесятих: "Якщо зважити, як мало людей було в наших лавах і як нас утискали, то це навряд чи назвеш суспільним визнанням".

Шлях від маргінальної акції до суспільного визнання

Демонстрантам доводилося йти провулками. Носити транспаранти заборонялося. Само собою, не дозволені були і вигукування та гучномовці. Населення навіть засуджувало молодих людей, які три дні влаштовували мітинги в містах Рурської області. Віллі Гофмайстер пояснює, чому саме тут: "Рур був відомий як кузня гармат. Тут не лише вироблялась зброя на Другу світову - артилерія, танки тощо. В цій області також сиділи промислові боси свого часу, котрі підтримали Гітлера на шляху до влади. Зокрема, і керівники компанії Thyssen Krupp".

У Віллі Гофмейстера була особиста причина ненавидіти війну. Його дядько, повернувшись після 1945-го з табору для військовополонених, затято переконував племінника ніколи не забувати війну і докладати зусиль за мир. Незабаром Віллі Гофмейстеру випала нагода для цього: "Якраз постало питання розміщення нових ракет. СРСР планував комплекси СС-20, а в нас (у Німеччині - ред.) мали дислокувати американські "першинги". І народ раптом отямився: стривай! Якщо почнеться стрілянина, ми ж будемо першими, кого "здує з підвіконня".

Мрії пацифістів не справдилися

Минуло багато часу. В середині 80-х великодні марші проходили вже в восьмиста населених пунктах Німеччини. Серед учасників, пригадує Гофмейстер, були й солдати бундесверу, навіть одягнуті в уніформу. Здається, мрія німецьких пацифістів була близька до втілення. "У понеділок після Великодня ми приготувались провести демонстрацію в Дортмунді. Ми оголосили: "Горбачов сказав: в 2000-й рік - без атомної зброї." Тоді зчинилась така бурхлива радість. Ми подумали: це - прорив..."

З сьогоднішньої перспективи Гофмейстер визнає: надії не збулися. Незважаючи на розпад Варшавського договору, НАТО продовжила існувати. Роззброєння також не відбулося. І тому люди знову виходять на вулиці в великодні свята. Щоправда, від кінця 90-х - в значно меншій кількості.

Протягом цього уїкенду та у Пасхальний понеділок пацифісти проведуть мітинги в усіх населених пунктах, де базуються ядерні ракети. Як у Німеччині, так і в усій Європі. В Німеччині таке місце - авіабаза Бюхель в Айфелі (землі Рейнланд-Пфальц) на кордоні з Францією.

Автори: Ульріке Маст-Кіршнінґ/ Захар Бутирський
Редактор: Роман Гончаренко