Провідний німецький соціал-демократ Пеер Штайнбрюк, котрий має амбіції обійняти посаду канцлера, веде виборчу боротьбу й в інтернеті. Утім, у Peerblog.de робить записи не політик особисто, а автори, які називають себе незалежними від Штайнбрюка та Соціал-демократичної партії Німеччини. Його блогом опікується комунікаційне агентство Steinkühler.

Редагуванням керує колишній редактор журналу "Focus" Карл-Гайнц Штайнкюлер, котрий, як вважають, під псевдонімом Теобальд Тіґер писав для блогу "Ми в Північному Рейні-Вестфалії". Цей блог відіграв важливу роль для виграшу "червоно-зеленої коаліції" під час виборів у землі Північний Рейн-Вестфалія 2010 року. Блог оприлюднював неприємні документи для тодішнього земельного прем’єр-міністра Юрґена Рюттґерса, представника Християнсько-демократичного союзу.

Діалог рівного з рівним

"Ми запитали Пеера Штайнбрюка, чи ми можемо вести блогерську діяльність для нього, і він дав добро",- зазначається на сайті Peerblog.de. Фінансують цей блог, надаючи солідні суми, анонімні підприємці, які хочуть підтримати політика у виборчих перегонах. Автори веб-сторінки вважають свій проект чудовим прикладом використання соціальних медіа німецькими політиками.

Утім, експерти висловлюють скепсис. "Власне, це має мало спільного з соціальними медіа",- каже Кристіан Шимс, керівник агентства Concept S Media, котре надає підтримку фірмам у позиціонуванні в соціальних мережах. В інтерв’ю DW він зауважив: "Соціальні медіа означають діалог рівного з рівним, а в цьому випадку сам кандидат у канцлери Штайнбрюк взагалі не бере ні в чому участі". Для порятунку його політичного іміджу, якому шкодять його не завжди помірковані заяви, блог теж майже нічого не робить.

Німецькі політики загалом мають проблеми з використанням соціальних мереж, таких як Twitter, Facebook чи Google+. Не всі ще відкрили для себе нові можливості. Анґела Меркель, наприклад, нещодавно заявила, що і перед цьогорічними виборами до Бундестагу не буде створювати собі профіль у "Твіттері". За даними цього американського сервісу коротких повідомлень, всі сто членів американського Сенату мають там власне представництво. Натомість серед німецьких парламентаріїв таких лише 41 відсоток.

Пошук діалогу

"Я спостерігаю у Німеччині, що комунікація часто відбувається за допомогою поширення повідомлень для преси,- каже Тереза Бюкер, референт з соціальних медіа фракції соціал-демократів у Бундестазі. - Коли хочеш спілкуватися в соціальних мережах, то це має сенс, якщо це робити, розмовляючи з іншими, а не використовуючи тільки як додатковий канал для поширення інформації про свою роботу". На її думку, політикам замало лише самої їхньої присутності в соціальних мережах. Адже Twitter чи Facebook пропонують їм шанс безпосереднього спілкування з виборцями.

Експерт з питань соціальних медіа Ніко Лумма так само бачить можливості покращення роботи німецьких політиків з соціальними мережами. "У Німеччині соціальні медіа хоча й стоять на порядку денному, але ще досі бракує усвідомлення того, що з ними можна робити",- зазначає Лумма. У США, приміром, соціальні медіа відіграли важливу роль у перемозі президента Барака Обами у 2008 та 2012 роках. Саме у віртуальному просторі було мобілізовано чимало виборців та спонсорів. Крім того, Обама активно користувався твіттером, щоб з гумором тримати контакт зі своїми прихильниками.

Бракує невимушеності

Ніко Лумма називає реакцію демократів на промову під час партійного з’їзду республіканців 2012 року позитивним прикладом. Клінт Іствуд під час цього зібрання відзначився тим, що вийшов на сцену з порожнім стільцем, удаючи, що спілкуватиметься з Обамою. У штабі Обами цим одразу скориставлися, поширивши в "Твіттері" фото президента на стільці та написом "цей стілець зайнято".

"У Німеччині бракує невимушеного поводження з соціальними медіа",- каже медіа-експерт Лумма. За його оцінкою, все якось досі напружео. Водночас, на його переконання, соціальні мережі у Німеччині – саме те, що потрібно для контакту з широкими верствами населення та схиляння їх на свій бік. "У Німеччині понад 20 мільйонів людей користуються Facebook, це вже давно не молодіжний феномен. Це зріз населення",- констатує експерт.