Баварці досі називають його «кіні» – пестлива форма слова König (король) і вже зараз готуються через три роки відзначати 125 річницю його смерті.

В історії Німеччини мало знайдеться таких популярних правителів. Причому не лише в себе на батьківщині. Людвіг Другий вважається символом романтичної Німеччини далеко за її межами. Саме він збудував мальовничий замок «Нойшванштайн» у передгір’ї Альп, на який щороку приїздять подивитися понад мільйон туристів з усього світу.

Казковий король…

Людвіг Другий зійшов на баварський престол іще тинейджером – 1864 року йому було 19. Державні справи його мало цікавили. Він більше любив нічні прогулянки в санях із факелами. Коли почалася пруссько-австрійська війна, в якій Баварія виступила на боці Австрії, замість того, щоб проводжати солдатів на битву, юний монарх потайки поїхав у Швейцарію до свого кумира – композитора Ріхарда Вагнера.

Людвіг обожнював опери Вагнера за мотивами германського епосу і підтримував композитора грошима.

Коли 1871 року утворилася Німецька імперія на чолі з прусським кайзером Вільгельмом Першим, Баварія втратила суверенітет. Людвіга це дуже засмутило, він хотів зректися престолу.

«Все це призвело до того, що він дедалі більше віддалявся від справ в уявний світ мрій і фантазій, у якому він був королем», -

розповідає біограф Людвіга Юрген Різе. Світ фантазій Людвіга – це його замки. Він був великим прихильником французького абсолютизму і особливо «сонячного короля» Людовіка ХІV. Хоча Баварія – не Франція, принаймні в архітектурі Людвіг не хотів відставати від Людовіка.

Він збудував кілька замків, серед яких три найвідоміші: «Нойшванштайн», «Ліндергоф» і «Герренхімзее». Останній був міні-копією французького Версаля. Про головну спальну кажуть, що вона краща за оригінал.

Замок «Ліндергоф» знаменитий розташованим біля нього штучним гротом із живими лебедями, в якому баварський король любив плавати на човнику. В залежності від настрою, стіни гроту підсвічували синім або червоним. Для цього поблизу збудували міні-електростанцію.

…з нетрадиційною орієнтацією

З прекрасною статтю в баварського короля відносини не склалися. Стрункий, високий, з чорною борідкою – жінки на нього задивлялися. Одного разу мало не дійшло до весілля, але це було непорозуміння. Людвіг більше цікавився чоловіками, особливо конюхами та придворними акторами. Він був гомосексуалістом. Злі язики кажуть, що король нібито навіть користувався службовим становищем і примушував до сексу своїх солдатів-вершників. Але точних доказів цьому немає.

Деякі джерела не виключають, що нетрадиційна орієнтація короля зіграла не останню роль у його відставці.

Загадкова смерть

Міністри баварського уряду від самого початку не поважали Людвіга Другого. В Мюнхені він мав репутацію в кращому випадку дивака, в гіршому – блазня. Грошей на його замки ставало дедалі менше.

Виникла ідея усунути короля з посади, але не знали як. Відомому лікарю Бернгарду фон Гуддену доручили провести медичне обстеження монарха. Той встановив заочний діагноз: король душевнохворий. Уже після смерті було багато схожих діагнозів. Переважно сходилися на тому, що в короля Баварії була «параноїдальна шизофренія». Але це лише гіпотези.

Діагнозу фон Гуддена виявилося достатньо, щоб відібрати в короля правління Баварією. Незабаром Людвіг Другий опинився в одному зі своїх замків на березі Штарнбергерзее, де його тримали під охороною. Те, що сталося там увечері 13 червня 1886 року, досі залишається загадкою.

Відомо, що о 18.45 Людвіг пішов на прогулянку разом з фон Гудденом, з якої обидва не повернулися. Пізніше їх тіла знайшли в озері: в Людвіга без слідів насильства на тілі, в лікаря – з кількома подряпинами і синцем. Одні кажуть, що короля вбили, інші – що він сам втопився. Так збулося пророцтво Людвіга: «Я хочу залишитись вічною загадкою собі та іншим». (рг)